“Тому, поки маємо час, робімо добро всім, а найперше тим, які рідні у вірі” (Гал.6:10). СЗ 144.2
Христос поклав на Свою Церкву особливий обов'язок піклуватися про її нужденних членів. Він допускає, щоб Його бідні були в кожній громаді. Вони завжди мають перебувати серед нас, і Господь покладає на кожного члена Церкви особисту відповідальність щодо турботи про них. СЗ 144.3
Як члени справжньої родини дбають одне про одного, прислуговуючи хворим, підтримуючи слабких, навчаючи необізнаних, виховуючи недосвідчених, так і “рідні у вірі” повинні піклуватися про нужденних і безпорадних. У жодному випадку таких не можна обминати. СЗ 144.4