“Не ставайте спільниками в неплідних ділах темряви, а краще їх викривайте” (Ефес. 5:11). ВНО 170.1
Безліч тих, хто називає себе християнами, добре зображені в образі виноградної лози, яка стелиться по землі та чіпляється своїми вусиками за коріння й сміття, що трапляються на її шляху. До таких людей звернена вістка: “Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — говорить Господь, — і до нечистого не доторкайтеся, і Я прийму вас, і буду для вас Отцем, а ви будете для Мене синами й дочками, — каже Господь Вседержитель!” (2Кор. 6:17, 18). ВНО 170.2
Якщо ми бажаємо отримати славу і благословення від Бога, нам потрібно виконати певні умови. Ми повинні відокремитися від світу і більше не доторкатися до того, що може зашкодити нашій любові до Бога. Бог має всі права на Свій народ. Полюбіть Бога і все небесне. Ваші “вусики” мають відірватися від усього земного. Вам дано застереження не торкатися нечистого, інакше ви опоганитеся самі. Не можна об'єднатися із розтлінними людьми і залишатися чистими. “Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? Яка згода Христа з Веліяром?” (тексти 14, 15). Бог, Христос і небесне воїнство бажають, щоб людина знала: якщо вона з'єднається з розпусним, то сама стане такою... ВНО 170.3
Наш релігійний досвід накладає свій відбиток на всі наші вчинки. Якщо наш досвід ґрунтується на Богові, якщо ми щоденно живимося від сили майбутнього віку і маємо спілкування Духа; якщо щодня твердо тримаємося за вишнє життя, то в нас діятимуть святі, піднесені принципи. Для нас буде таким же природним шукати чистоти, святості й відокремлення від світу, як для ангелів слави — здійснювати призначену їм місію любові. ВНО 170.4
Наше посвячення Богові має бути вплетеним у життя живим принципом, що провадить до самозречення і самопожертви. Воно повинно лежати в основі всіх наших думок, бути джерелом кожного вчинку. Це піднесе нас над світом та відокремить від його згубного впливу20Там само, 2 січня 1900 р.. ВНО 170.5