“Зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію” (Филип. 2:12, 13). ВНО 23.1
У справі спасіння душі людина повністю залежить від Бога. Вона не може зробити і кроку назустріч Христові, якщо до цього її не спонукає Святий Дух; а спонукання це діятиме доти, доки людина не засмутить Святого Духа своєю впертою відмовою... ВНО 23.2
Дух постійно показує людині проблиски Божественного, тоді присутність Бога здається зовсім близькою, і якщо розум відгукується, якщо двері серця відчинені, Ісус залишається з людиною... ВНО 23.3
Божий Дух не пропонує виконати за нас нашу частину роботи, чи буде це бажання, чи дія... Як тільки ми узгодимо свою волю з Божою, благодать Христа буде готова співпрацювати з людиною; однак вона не стане виконувати за нас нашу роботу всупереч нашим твердим намірам та рішучим діям. Тому не надмір світла і не безліч свідчень навертають людину. Її навертає прийняття світла, мобілізація сили волі, визнання, що пізнане нею є праведність та істина, а також співпраця з небесними помічниками, котрі за Божим дорученням беруть участь у спасінні душ. ВНО 23.4
Якщо грішник або відступник утверджується в непослуху й гріху, навколо нього може сяяти небесне світло... однак воно не здолає звабливу силу неправди і чари світської спокуси... ВНО 23.5
Не підкоряйтеся голосу звабника, такого приємного для неосвяченої волі, натомість слухайтеся спонукання, посланого Богом... Ми ризикуємо всім. Чи буде людина співпрацювати з Божественними “бажаннями й дією”? Якщо людина стає на сторону Бога, цілковито підкорюючись Його волі, тоді піднесеним святим зусиллям вона руйнує перешкоди, нею ж збудовані. Двері серця звільняються від мотлоху; стіна непокори, що відгороджує душу, руйнується. Двері серця відчиняються, і входить Ісус, аби перебувати в ньому як бажаний гість29Лист 135, 1898 р.. ВНО 23.6