“Хто, виходячи, іде з плачем і несе торбину насіння, повертаючись, прийде з радістю, несучи свої снопи” (Псал.126:6). ВНО 337.1
Якби наші сусіди гинули від голоду, ми вважали б великою жорстокістю зі свого боку не дати їм шматок хліба. Серед нас є люди, котрі ніколи не роздумують над Божим Словом; вони гинуть від нестачі Хліба Життя; хіба ж не виявляємо ми крайнього егоїзму, втримуючи в себе ці священні істини?.. ВНО 337.2
Наш Небесний Отець посилає дощ, росу і сонячне світло, щоб освіжити квіти, дати ріст і цвітіння рослинам. Проте людина також повинна виконувати свою частину роботи: приготувати ґрунт, посіяти насіння в землю, щоб воно принесло врожай. Якби вона склала руки і сказала: “Нехай усе йде своєю чергою... Бог виростить урожай. Він пошле сонячне світло і дощ з небес, а я відпочиватиму”, — який у такому разі виросте врожай? Людина має трудитися разом з Богом, приготувавши ґрунту та посіявши насіння, а Бог виростить посіяне. ВНО 337.3
Наш Небесний Отець не послав з неба ангелів, щоб вони проповідували спасіння людям Він відкрив нам дорогоцінні істини Його Слова і насадив Істину в наше серце, щоб ми могли передати її тим, хто перебуває в темряві. Якщо ми справді скуштували дорогоцінні Божі дари в Його обітницях, то повинні передати це знання іншим... ВНО 337.4
Ми маємо працювати кожен зокрема, адже на нас була покладена велика відповідальність. Ми повинні виявляти невтомну енергію, тактовність і старанність у цій роботі, узяти на себе тягар з огляду на небезпеку, якій піддаються наші сусіди й друзі. Нам необхідно працювати, як працював Христос. Ми повинні проголошувати Істину, якою вона є в Ісусі, і тоді на нашому одязі не буде крові людських душ. Водночас маємо відчувати власну повну залежність від Бога й довіряти Йому, бо знаємо, що нічого не зможемо зробити без Його благодаті й сили. Один насаджуватиме, інший поливатиме, але виростити може тільки Бог. Тож візьмемося за працю, із плачем сіючи дорогоцінне насіння Істини й довіряючи Богові, Котрий зрощує30Рукопис 79, 1886 р.. ВНО 337.5