“Бо не дав нам Бог духа страху, а сили, любові і здорового розуму” (2Тим.1:7). ВХ 150.1
Ми — Боже творіння; Його Слово проголошує, що ми “дивно створені”. Він приготував чудове вмістилище для розуму. Цей “дивно створений” храм створив Бог для пробування у ньому Його Святого Духа. Розум керує людиною; він є джерелом усіх її вчинків: і добрих, і поганих. Розумом людина поклоняється Богові і об'єднується з небесними істотами. Однак багато хто з нас за все своє життя так і не здобувають знань про людське тіло, яке містить цей скарб (Виховання дітей, c. [360]). ВХ 150.2
Усі фізичні органи служать розумові, а через нерви до будь-якої частини тіла надходять його імпульси, що керують життєдіяльністю організму. Вправи вельми сприяють фізичному розвитку. Вони пожвавлюють циркуляцію крові й підтримують тонус усіх систем. Якщо м'язи довгий час залишаються без руху, вони не отримують достатнього припливу крові для живлення, через що втрачають пружність та еластичність, робляться слабкими і в'ялими. Активність — це закон, закладений Господом у людський організм. Гармонійна взаємодія всіх складових — мозку, кісток і м'язів — необхідна для повноцінного здорового розвитку усього людського організму... ВХ 150.3
Апетит і пристрасті необхідно тримати під контролем, щоб через них не зруйнувати і не опоганити храм людського тіла, призначений для пробування у ньому Бога... ВХ 150.4
Усе, що послаблює фізичну силу, одночасно послаблює і розум. Він поступово втрачає здатність розрізняти добро і зло, правду й оману. Подібне сталося із священиками Надавом та Авігу. Бог доручив їм найбільш святу справу, дозволивши наближатися до Нього при виконанні певного служіння, однак вони захопилися вином, через що здійснювали служіння у святині із затьмареним розумом. ВХ 150.5
У святині горів священний вогонь, запалений Самим Богом, але вони під час кадіння ладану — цих чудових пахощів, які піднімалися з молитвами Божого народу, — поклали до своїх кадильниць чужий вогонь. Оскільки їхній розум був запаморочений несвятими бажаннями, вони знехтували Божою постановою. “І вийшло з-перед Господа полум'я та й пожерло їх” (Левит 10:2). ВХ 150.6
Обов'язок кожного християнина, як і кожної людини, — робити усе можливе, аби віддати своє тіло Христові як чистий святий храм, вільний від фізичного і морального опоганення. Храм нашої душі має стати достойною оселею для перебування там Христа (Принципи християнського виховання, c. [426-428]). ВХ 150.7