“Утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка... Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своя, — і стануть вони одним пилом” (Бут.2:22, 24). ВХ 169.1
Бог відзначав перший шлюб. Таким чином, сім'я також створена Творцем Усесвіту. Шлюб — один із перших дарів, піднесених людині Богом. Шлюб був однією з тих двох постанов, які Адам виніс за райські ворота після гріхопадіння. Коли в шлюбі керуються Божими принципами і дотримуються їх, тоді він служить благословенням, допомагаючи зберігати моральну чистоту і щастя людського роду. Такий шлюб відповідає суспільним запитам, підносячи людину фізично, розумово і морально... ВХ 169.2
Місце, де мешкали наші прабатьки, мало бути зразком для інших, коли їхні діти розселилися б на Землі. Та перша оселя, прикрашена Самим Господом, зовсім не була подібна до величного палацу. Люди у своїх гордощах захоплюються розкішними грандіозними спорудами, вихваляються витворами власних рук. Однак Бог оселив Адама в саду. Це було його місце проживання... Усе, що оточувало святу пару, містить повчання й актуальне сьогодні. Справжнє щастя полягає не в потуранні гордощам і прагненню до розкоші, а в спілкуванні з Богом через Його творіння. Якби люди менше звертали увагу на все штучне, а розвивали в собі більше простоти, тоді спосіб їхнього життя більше відповідав би початковому Плану Бога. Гордість і честолюбство ненаситні, але справді мудрі особистості знайдуть справжнє, найвище задоволення в тих джерелах радості, які Бог зробив доступними для всіх. ВХ 169.3
Мешканці Едему повинні були “порати та доглядати” сад. Їхня праця не була виснажливою, а якраз навпаки: приємною і зміцнюючою. Бог призначив працю бути благословенням для людини; вона мала давати поживу для розуму, зміцнювати тіло і розвивати здібності. Розумова і фізична праця була для Адама найвищою радістю в його безгрішному житті... У раю святе подружжя жило, як діти під дбайливою опікою Батька, і в той же час вони неухильно пізнавали премудрість Творця... Порядок і гармонія творіння свідчили їм про Його безмежні мудрість і могутність. Вони постійно відкривали в природі усе нову й нову красу, яка сповнювала їхні серця ще глибшою любов'ю, спонукаючи знову і знову дякувати Творцеві. ВХ 169.4
Якби Адам і Єва залишилися вірними божественному Законові, їхня здатність пізнавати, радіти, любити постійно зростала б. Вони здобували б нові скарби знань, відкривали б нові джерела щастя, отримували б повніше розуміння безмежної, невичерпної Божої любові (Патріархи і пророки, c. [46]). ВХ 169.5