“Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, — тоді гірко волатиме навіть хоробрий!” (Соф.1:14). ВХ 211.1
Мені було наказано закликати Церкву збудитися від сну. Нам доводиться боротися з надзвичайним невидимим ворогом. Ми повинні зодягнутися в Божу зброю, аби приготуватися до щоденної битви. ВХ 211.2
Я закликаю тих, хто отримав світло і пізнання, гаряче молитися до Господа про допомогу проти сильних ворогів. Хто вони? Це сили, котрі за днів Даниїла заважали небесним вісникам переконати персидського царя здійснити необхідну справу. ВХ 211.3
Наше завдання — звіщати про Другий прихід Христа; воно подібне до завдання Йоана Хрестителя, предтечі Христа в часі Його Першого приходу. Ми повинні проголошувати світові вістку; “Близький день Господній великий”. “Приготуйте дорогу для Господа” ВХ 211.4
Серед нас, як і серед народу ізраїльського в час подорожі під керівництвом Господа до обітованої землі, є багато людей, котрі всупереч наказові Господа не рухаються уперед, доки не зможуть чітко побачити кожний крок, який очікує їх попереду. Вони мають мало віри і духа самозречення. ВХ 211.5
Для всіх, хто наповнений духом самозречення, є місце у Божій справі. Перед нами важлива робота. Бог закликає чоловіків і жінок, готових до важкої праці і відданих Його справі. Ми маємо потребу... в людях, упевнених у Божих істинах, людях, котрі при зустрічі з перешкодами залишаться вірними справі і скажуть: “Ми не будемо вдаватися в тугу і розчаровуватися”. ВХ 211.6
Ми не потребуємо працівників, котрим постійно потрібна допомога з боку ветеранів у вірі. Нам потрібні неегоїстичні, скромної про себе думки робітники... ВХ 211.7
Сатана завжди буде використовувати тих, хто готовий зрадиш священним обов'язкам. Час від часу з'являються такі зрадники — люди, котрі навіть дотримуються суботи, але не будують Церкви, а, навпаки, постійною критикою і неправдивими звинуваченнями братів заважають справі. ВХ 211.8
Яку ж велику благородну справу самозречення і самопожертви могли б звершити багато хто з братів, котрі нині захоплюються дрібницями! Вони сліпі і не можуть бачиш далі власного носа. Вони перебільшують малі труднощі і недооцінюють великих. Вони стали мілкими, бо не діляться з іншими Водою Життя (Рукопис 173, 1898 р.). ВХ 211.9