“А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей” (Лука 2:52). ВХ 27.1
Людина згрішила. Образ Божий у ній спотворений. Внаслідок непослуху вона стала порочною у своїх нахилах, слабкою, не вартою нічого кращого, крім кари й Божого гніву. Але Бог через Христа подарував засіб порятунку і тому звертається до кожного: “Будьте досконалі!” Його намір полягає в тому, щоб людина все ж постала перед Ним праведною та благородною, і цей намір виконається. Бог послав у наш світ Свого Сина, аби Він поніс покарання за гріх і показав людині, як жити безгрішним життям. ВХ 27.2
Христос — наш Ідеал. Він залишив досконалий приклад для дітей, молоді, людей зрілого віку. Він прийшов на цю землю, пройшов через різні ступені людського досвіду. У Його житті не було місця для гріха. Від початку і до кінця Свого земного життя Він зберіг незаплямованою Свою вірність Богові. У Слові Божому про Нього сказано: “А дитина росла, та зміцнялася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на Нім пробувала”. Він “зростав мудрістю і віком та благодаттю у Бога й людей”. ВХ 27.3
Спаситель жив не для того, щоб догоджати Собі... У цьому світі Він не мав домівки, хіба що друзі по своїй доброті, давали Йому притулок; і все ж там, де Він перебував, небеса, ніби спускалися на землю. Щодня Він зустрічав випробування і спокуси, однак не розчаровувався і не падав духом. Він завжди був терплячим і бадьорим; нещасних вабило до Нього, як до Вісника добра, миру і здоров'я. У Його жилі усе було чистим і благородним... ВХ 27.4
Божий заклик такий: “Будьте святими, бо Я — святий”. Святість є відображенням Божої слави. Але щоб віддзеркалювати цю славу, ми повинні співпрацювати з Богом. Серце й розум повинні звільнитися від усього, що призводить до зла. Слово Боже слід читати й вивчати зі щирим бажанням одержати від нього духовну силу. Якщо ми житимемо життям Спасителя, перемагаючи кожне егоїстичне бажання, сміливо й бадьоро виконуючи наш обов'язок перед Богом і ближніми, — ми станемо більше ніж переможцями. Це приготує нас до того, щоб стояти перед високим білим престолом без вади й пороку, обмивши та вибіливши одяг нашого характеру в крові Агнця (Ознаки часу, 30 березня 1904 р.). ВХ 27.5