“І будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане” (Ісая 58:10). ВХ 248.1
Звідусіль чути стогони людей, що гинуть у світі. Скрізь бачимо нужденних і страждаючих. Нам слід полегшувати і, наскільки можливо, пом'якшувати життєві негаразди і нещастя людей. ВХ 248.2
Така робота принесе значно більші результати, ніж звичайне проповідування. Потрібно давати їжу голодним, одяг — роздягненим, притулок — бездомним. Але ми покликані робити дещо й більше. Спрагу душі може вгамувати лише Христос. Якщо Він перебуває в нас, наші серця наповнюються божественним співчуттям. Відкриються досі приховані джерела щирої християнської любові. ВХ 248.3
Бог закликає нас не лише ділитися з нужденними, але й підбадьорювати їх дружнім співчуттям, словами радісної надії, безкорисливою підтримкою. Коли Христос зціляв хворих, Він покладав на них руки. Так само і нам потрібно налагоджувати тісні дружні зв'язки з тими, кого ми намагаємося підтримати. ВХ 248.4
Навколо нас багато таких, котрі втратили будь-яку надію. Поверніть їм знову сонячне світло. Чимало є тих, котрі втратили мужність. Скажіть їм підбадьорюючі слова. Моліться за них. Багато є тих, котрі потребують хліба життя. Читайте їм Боже Слово. Хвороби деяких людей не можна вилікувати жодними земними бальзамами, їм не допоможе ніякий лікар. Моліться за їхні душі; ведіть їх до Ісуса. Скажіть їм, що “є бальзам і Лікар у Галааді”. ВХ 248.5
Світло — це загальне благословення, же зливає свої скарби на нечестивий, порочний світ, який гине. Таким є світло Сонця праведності. Хоч земля оповита темрявою гріха, смутку і страждання, вона повинна бути освітлена пізнанням Божої любові. Світло від небесного престолу не повинно обминути нікого, жодну людину, незалежно від її належності до суспільних верств, груп, класів. ВХ 248.6
Вістка надії й милосердя повинна бути занесена в усі кінці Землі. Тоді кожний бажаючий зможе приєднатися до сили, яку дає Бог; він піде Йому назустріч, відчує підтримку, і уклавши з Ним угоду, отримає мир душі. Язичники більше не будуть перебувати в опівнічній темряві... Морок розсіється яскравими променями Сонця праведності... ВХ 248.7
Дорогоцінна олива має потрапити до золотих трубочок, що йдуть від золотої чашечки до світильників храму, випромінюючи яскраве осяйне світло; небесні посланці повинні мати цю золоту оливу. Божа любов, що постійно передається людині, дозволить їй ділитися світлом з іншими. Золота олива любові вільно тече до сердець усіх, хто вірою з'єднався з Богом, і дозволяє їм сяяти добрими ділами у справжньому, щирому служінні Богові (Наочні уроки Христа, c. [417-419]). ВХ 249.1