“А дорога праведного — як те світло ясне, яке ясніє все більше та більше аж до повного дня!” (Прип.4:18). ВХ 327.1
Ми повинні відвернутися від тисяч принад, що притягують нашу увагу. Багато питань забирають час, викликають цікавість, проте в результаті ні до чого не приводять. Надто часто найбільший інтерес, серйозна увага та сили віддаються порівняно незначним речам. ВХ 327.2
Прийняття нових теорій не вносить в душу життєдайного струменю. Навіть ознайомлення з якимись важливими фактами і теоріями дає мало користі, якщо вони не мають практичного застосування. Нам слід відчувати особисту відповідальність за те, щоб давати людям поживу, здатну підтримувати і стимулювати духовне життя... ВХ 327.3
Ми не виконуємо Божої волі, якщо обговорюємо предмети, які Він вважав за потрібне приховати від нас. Перед нами стоїть запитання: “Що таке істина — істина для теперішнього часу, яку слід дбайливо оберігати, любити, шанувати і якій слід коритися?” Вчені зазнали поразки й розчарування у спробі знайти Бога. Передусім вони мають запитати у себе: “Що є істина, здатна допомогти нам врятувати наші душі?” ВХ 327.4
Христос відкрив Своїм учням Бога тим, що звершив у їхніх серцях особливу роботу; і Він вже давно просить у нас дозволу здійснити цю ж працю й у нашому серці. Багато людей надто захоплюються теорією, випускаючи з уваги живу силу прикладу Спасителя. Вони забули про Нього — покірного, самовідданого Трудівника, а все, що їм потрібно, так це споглядати Ісуса. Вони щодня мають потребу в новому відкритті Його присутності. Усім нам. необхідно більш точно наслідувати Його приклад самовідданості та жертви. ВХ 327.5
Нам дуже важливий досвід апостола Павла, який колись писав: “Я розп'ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Гал.2:19-20). ВХ 327.6
Пізнання Бога й Ісуса Христа, яке відобразилося в характері, цінується понад усе на Землі і в Небі. Це — найвища освіта. Це ключ, що відчиняє брами небесного Міста. За Божим наміром таке пізнання повинні мати всі, хто зодягнувся в Христа... ВХ 327.7
Зберігайте кожний промінь божественного світла. Плекайте найменший порив душі до Бога. Виховуйте в собі культуру правильних думок і святого спілкування... Розкаявшись у своїх провинах, визнавши їх і отримавши прощення, ми повинні продовжувати навчатися в школі Христа, аж поки не досягнемо зеніту досконалої євангельської віри (Свідоцтва для Церкви, т. 8, c. [310-312]). ВХ 327.8