“І кожний, хто має на Нього цю надію, очищає себе так само, як чистий і Він” (1Йоан.3:3). ВХ 329.1
Кожний серйозний шукач істини й праведності має перевагу покластися на вірні Божі обітниці Господь Ісус ясно вказує, що скарби божественної благодаті повністю перебувають у нашому розпорядженні, аби ми могли стати провідниками світла. Ми не можемо отримувати багатств Христової благодаті з тим, щоб не передавати їх іншим. Якщо Христова любов пробуває в нашому серці, ми будемо відчувати обов'язок і перевагу ділитися нею. ВХ 329.2
Сонце, що сяє на небі, посилає свої яскраві промені на усі широкі дороги та вузенькі стежини... Так само діє і Сонце праведності. Його яскравих, зціляючих, утішливих променів цілком достатньо для спасіння нашого маленького світу. Вони мають силу зміцнювати почуття безпеки в кожній душі. Христос запевняє, що наш Небесний Отець з більшою радістю готовий дати Святош Духа тим, хто просить у Нього, аніж земні батьки — дари своїм дітям. ВХ 329.3
У день П'ятидесятниці відбулася дивовижна подія: кожне чудове свідчення рясної благодаті Христа було дане при злитті Святого Духа. Чому ж тоді ті, котрі заявляють про свою віру в повноту істини, така далекі від того, щоб скористатися своїми перевагами? Чому вони в усіх своїх діях підносять власне “я”? Лише у тому випадку, коли вони зречуться себе, Ісус зливатиме у спраглі душі постійні потоки ріки життя... ВХ 329.4
Це і є зростання в пізнанні Христового характеру, яке освячує душу. Роздуми про чудове викуплення та його оцінка перетворюють того, хто заглиблюється в План спасіння. Споглядаючи Христа, людина “змінюється в Його образ від слави в славу, згідно з діянням Господнього Духа” (2Кор.3:18). Споглядання Ісуса стає для справжнього християнина облагороджуючим і очищуючим процесом. Дивлячись на Взірець, він змінюється на Його подобу; і тоді надзвичайно легко вирішуються конфлікти, зникають суперництво та боротьба. Досконалість Христового характеру надихає християнина. Коли ми бачимо Його Таким, Яким Він є, у нас виникає бажання стати схожим на Нього, а це підносить людину, бо “кожен, хто має на Нього надію, очищає себе так само, як чистий і Він”... ВХ 329.5
Христос може стати втіхою, надією, вінцем радості для кожного, хто у життєвій боротьбі прямує за Ним (Рев'ю енд Геральд, 19 серпня 1890 р.). ВХ 329.6