“Любов... не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, не радіє з несправедливості, а тішиться правдою, усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить” (1Кор.13:4-7). ВХ 331.1
Приємний на вигляд, добре вихований християнин буде чинити такий вплив, який принесе Богові та Його істині тільки славу. Отримане з Небес світло зливатиметься через нього на інших людей, спонукуючи їх викликувати: “О Господи, блаженна людина, сила якої в Тобі!” ВХ 331.2
Наші слова і поведінка — це плід нашого життя. Якщо плід несмачний, кислий, — це означає, що коріння дерева не отримують вологи з чистого джерела. Якщо ж наш характер покірний, а уподобання гармоніюють з нашим Спасителем. це свідчитиме про те, що життя наше сховане в Бозі з Христом (Колос.3:3). Тоді ми залишимо після себе добрі вчинки. Наше життя настільки відрізнятиметься від життя невіруючих, що оточуючі побачать: ми були з Ісусом і навчилися від Нього. ВХ 331.3
Християнинові немає потреби ставати відлюдником, однак, хоч йому й доводиться спілкуватися зі світом, він все одно не від світу. Необхідно виховувати в собі християнську ввічливість, виявляючи її у повсякденному житті. Нехай недобре слово залишиться невисловленим, нехай егоїстична неуважність до життя інших перетвориться на зацікавленість і співчуття. Справжня ввічливість у поєднанні з істиною та справедливістю зробить життя не тільки корисним, а й прекрасним, духмяніючим любов'ю та добрими вчинками... ВХ 331.4
У багатьох людях зауважується відсутність справжньої ввічливості. Сьогодні чимало говориться про досягнення, що мали місце у пост-патріархальний період, однак людям того часу був притаманний вищий рівень благородства і справжньої делікатності манер, аніж нашим сучасникам з їхнім хизуванням освіченістю. Вірність, справедливість та християнська доброта утворюють чудовий сплав. Ввічливість — одна з благословенних рис Духа. Це небесна чеснота. ВХ 331.5
Ангели ніколи не дратуються, не заздрять, не виявляють егоїзму і ревнощів. Жодне різке, недобре слово не сходить з їхніх уст. І якщо нам належить стати друзями ангелів, то ми також повинні бути ввічливими і благородними... Християнин намагатиметься досягти такої любові, яка “не рветься до гніву, але довготерпить, милосердствує, сподівається всього, усе терпить!” (1Кор.13:4-5), (Ознаки часу, 11 листопада 1886 р.). ВХ 331.6