“Ісус промовляє до Симона Петра: ‘Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж вони?’ Той каже Йому: ‘Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе!’ Ісус каже йому: ‘Паси ягнят Моїх!’” (Йоан.21:15). ВХ 377.1
У книзі “Дії апостолів” мало згадується про подальшу роботу апостола Петра... Коли в Єрусалимі та інших місцях, які відвідували вісники хреста, зросло число віруючих, здібності Петра надзвичайно знадобилися першохристиянській Церкві. Вплив його свідчення про Ісуса з Назарету поширювався всюди. На нього було покладено подвійну відповідальність: він правильно свідчив про Месію перед невіруючими, палко бажаючи їхнього навернення; у той же час він звершував 'особливе служіння для віруючих, утверджуючи їх у християнській вірі. ВХ 377.2
Петро був покликаний до пасторського служіння після того, як відмовився від свого “я” і цілковито поклався на Божу силу. Христос сказав Петрові перед його відреченням: “Ти, як колись навернешся, зміцни братів твоїх” (Лука 22:32). Ці слова вказували на ту велику плідну працю, яку йому слід було звершити в майбутньому для тих, хто прийде до віри. ВХ 377.3
Сам Петро мав достатньо досвідів падіння, страждання і покаяння. Тільки усвідомивши власну слабкість, він пізнав, наскільки необхідно віруючому у всьому покладатися на Христа; він зрозумів, що серед бурі спокус людина може бути в безпеці лише тоді, коли цілковито покладається на Спасителя і не довіряє собі. ВХ 377.4
Христос поставив перед Петром лише одну умову покликання на служіння: “Чи ти любиш Мене?” Це дуже важлива і вкрай необхідна умова... Любов до Ісуса — це не поривчасте тимчасове почуття, а принцип життя, який повинен виявлятися в незмінній силі духа... ВХ 377.5
Те, як Спаситель обійшовся з Петром, могло багато чого навчити і його самого, і його братів. Хоча Петро й зрікся свого Господа, однак, Ісус не переставав його любити. І коли апостол почав проповідувати Слово іншим, він намагався з терпінням, співчуттям і безмежною любов'ю ставитися до грішника. Пригадуючи власні слабкості і падіння, він поводився з дорученими йому вівцями та ягнятами так само ніжно, як Христос поводився з ним самим... ВХ 377.6
Він завжди звеличував Ісуса з Назарету як Надію Ізраїлю, як Спасителя людства. Усе своє життя він підкорив Господарю жнив. Усіма доступними засобами Петро намагався підготувати віруючих до активного служіння (Дії апостолів, c. [514-516]). ВХ 377.7