“Филип сказав Йому: ‘Господи, покажи нам Отця, і вистачить того нам!’” (Йоан.14:8). ВХ 388.1
Незадовго до вознесіння Христа Филип сказав до Нього: “Господи! Покажи нам Отця, і вистачить того нам”! Засмучений його невір'ям, Христос відповів: “Стільки часу Яз вами, і ти не знаєш мене, Филипе?” (Йоан.14:9). Чи може так бути, щоб Я ходив, розмовляв з вами, творив перед вами чудеса, і все ж таки ви не зрозуміли, що Мене послав Бог, що “Я — путь, і істина, і життя”, що Я прийшов із неба, аби показати вам Отця? ВХ 388.2
“Хіба ти не віриш, що Я — в Отці, а Отець — у Мені? Слова, які Я говорю вам, говорю не від Себе, а Отець, Котрий в Мені перебуває, Він творить діла. Хто бачив Мене, бачив і Отця”. “Він був сяйвом слави та образом істоти Бога” (Йоан.14:10; Євр.1:3). ВХ 388.3
Надто часто ми засмучуємо Ісусове серце своїм недовір'ям. Наша віра недалекоглядна, і під тиском випробувань ми виявляємо успадковану й набуту схильність до зла. Опинившись у скрутному становищі, ми ганьбимо Бога наріканням та скаргами. Замість цього ми повинні довести, що є учнями у школі Христа, допомагаючи тим, кому гірше, ніж нам, — тим, хто шукає істину, але не може її знайти. До таких людей слід ставилися з особливим співчуттям; однак, замість того щоб підтримати їх, ми байдуже обминаємо їх, заклопотані власними проблемами й труднощами. Якщо ми і не виявляємо явного невір'я, проте надто часто виявляємо дух ремства і скарг. ВХ 388.4
“Маловіре, чому засумнівався?” (Матв.14:31). Христос уже довів, що Він є всюдисущим Спасителем. Він знає yсі наші обставини; і хіба під час випробування ми не можемо молишся, щоб Бог дав нам Свого Духа і пригадав, ж часто задля нас виявляв Свою силу? Що заважає нам вірити в те, що Він, ж і колись, готовий нам допомогти? Приклади дбайливого ставлення Ісуса до Своїх слуг не повинні стиратися з пам'яті, — спогади про них мають завжди підгримувати й укріпляти нас. ВХ 388.5
Скільки б не випало на нашу долю труднощів, вони не можуть розлучиш нас із Христом. Якщо Він веде нас до Рефідіму, отже, Він знає, що це служить для нашого добра і слави Його Імені. Якщо ми будемо з вірою та повним довір'ям дивишся на Нього, Він оберне гіркоту Мерри на солодощі. Він має силу з твердої скелі видобута прохолодні джерела. Тоді ми будемо славиш і дякувати Господеві не тільки за колишні досвіди, а з цілковитою впевненістю підемо вперед, знаючи, що Він завжди простягне руку допомоги в годину скорботи (Ознаки часу, 17 вересня 1896 р.). ВХ 388.6