“Подвигом добрим я боровся, свій біг скінчив, віру зберіг. Тепер же приготовлений мені вінець праведності, якого Господь, Суддя праведний, дасть мені в той день; і не тільки мені, але й усім, що полюбили явлення Його” (2Тим.4:7-8). ВХ 411.1
Павло бачить сходи Якова, що символізують Христа, Котрий з'єднує землю з небом і смертну людину з безсмертним Богом. Його віра зміцнюється, коли він згадує, як патріархи та пророки покладалися на Того, Хто є його опорою та втіхою і за Кого він віддає своє життя. ВХ 411.2
З уст цих святих людей, які із століття в століття свідчили про свою віру, він чує запевнення: Бог — Істина. Він чує, як проповідують Євангеліє Христа його брати-апостоли, котрі просуваються вперед, незважаючи на релігійний фанатизм і язичницьке марновірство, переслідування та ганьбу; як вони, ризикуючи життям, підносять хрест Ісуса серед похмурих лабіринтів безбожності і свідчать про Христа — Божого Сина і Спасителя світу. ВХ 411.3
З ешафотів, хрестів, темних підвалів, печер та ущелин до Нього долинають переможні вигуки мучеників. Це вони, незважаючи на поневіряння, страждання, тортури, урочисто й безстрашно свідчать. про віру, кажучи: “Я знаю, в Кого увірував” (2Тим.1:12). Це вони, віддаючи своє життя за істину, заявляють перед світом, що Той, на Кого вони покладаються, здатний врятувати їх. ВХ 411.4
Викуплений жертвою Христа, омитий з провин Його кров'ю та зодягнений у Його праведність, Павло має свідчення, що його душа дорогоцінна в очах Спасителя: “Я воскрешу його останнього дня” (Йоан.6:40). Його думки і надії зосереджені на Другому приході Господа. І коли кат опускає свого меча і мученика покриває смертна тінь, його остання думка так само, як і перша після великого пробудження, лине до Життєдавця, Котрий запросить його розділити блаженну радість викуплених... ВХ 411.5
Наче звук сурми, його голос лунав у віках, його мужність та особистий приклад надихали тисячі свідків Христа, і серця багатьох страждальців і зажурених відгукувалися на його переможну радість: “Подвигом добрим я боровся, свій біг скінчив, віру зберіг: Тепер же приготовлений мені вінець праведності, якого Господь дасть мені в той день...” (Дії апостолів, c. [512-51]З). ВХ 411.6