“Ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість” (Дан.9:18). ВХ 83.1
Хто на власному досвіді пережив освячення в біблійному розумінні цього слова, той виявлятиме дух покори. Такі люди, подібно до Мойсея, отримали уявлення про велич святості і усвідомили свою негідність порівняно з чистотою і неперевершеною досконалістю Вічносущого. ВХ 83.2
Пророк Даниїл — приклад справжнього освячення. Усе своє довге життя він віддано служив Господеві. Він був “улюбленим мужем небес” (Дан.10:11), однак, цей славний пророк не претендував на чистоту і святість, натомість ставив себе на один рівень із грішним Ізраїлем. Він благав Бога за свій народ: “Ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість”. “Згрішили ми, стали несправедливими” (Дан.9:18, 15).. ВХ 83.3
Коли Йов почув голос Господа з буревію, він вигукнув: “Тому я зрікаюсь сказаного і каюсь у поросі й попелі!” (Йов 42:6). І коли Ісая побачив славу Божу та почув, як херувими славили Всевишнього словами: “Свят, свят, свят Господь Саваот”, він вигукнув: “Горе мені! Пропав я!” (Ісая 6:3, 5). Після того, як апостол Павло був піднесений “до третього неба” і чув слова, які неможливо передати людською мовою, він говорив про себе, як про “найменшого з усіх святих” (2Кор.12:2-4; Ефес.3:8). ВХ 83.4
Хто ходить у тіні Голгофського хреста, той не може звеличуватися і вихвалятися, ніби вільний від гріха. Він усвідомлює: це його гріх розбив серце Божого Сина, і така думка приведе його до самоприниження. Хто перебуває у найтіснішій єдності з Ісусом, той найкраще розуміє всю слабкість і гріховність людства та покладається тільки на заслуги розп'ятого і воскреслого Спасителя. ВХ 83.5
Освячення — таке популярне в релігійному світі, — несе із собою дух самозвеличення і зневаги до Божого Закону, а тому суперечить біблійній релігії. Його прихильники навчають, що освячення — це миттєва дія, за допомогою якої людина через саму лише віру досягає досконалої святості. “Лише вірте, — кажуть вони, — і отримаєте благословення...” Водночас вони заперечують авторитет Божого Закону, заявляючи, нібито вільні від обов'язку дотримуватися Заповідей. Однак чи можуть люди бути святими, перебувати в гармонії з волею і характером Бога, якщо вони нехтують принципами, які є виразом Його природи та волі і які відкривають, що Богу до вподоби? (Велика боротьба, c. 441-442). ВХ 83.6