“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся” (Прип.3:5). ВХ 121.1
Говорячи про віру, треба пам'ятати: приймати незаперечні факти — ще не означає виявляти справжню віру. Існування Всемогутнього Бога, правдивість Його Слів — ось факти, які не може заперечити навіть сатана з усім своїм воїнством. У Біблії написано: “...і біси вірують, аж тремтять” (Яков.2:19). Але не такої віри очікує від нас Бог. Справжня віра — це не тільки визнання Слова Божого, а й підкорення Йому власної волі, повна віддача свого серця, зосередження на Ньому усіх почуттів. Така віра виявляється у вчинках любові й очищає душу. Вона оновлює людину за подобою Божою. Якщо до цього людина не підкорялася та й не могла підкоритися Законові Божому, то тепер вона знаходить утіху у святих Заповідях і разом із псалмистом вигукує: “Як я люблю Закон Твій! Роздумую про нього цілий день” (Псал.119:97). Відтепер праведні вимоги Закону втілюються в тих, “котрі в Христі Ісусі живуть не за тілом, а за духом” (Римл.8:1). ВХ 121.2
Є люди, які відчули всепрощаючу любов Христа й усім серцем бажають бути дітьми Божими. Однак, помічаючи свою недосконалість і вади характеру, вони схильні сумніватися в тому, чи їхні серця оновлені Святим Духом. Таким я хочу сказати: “Не впадайте у відчай!”. Нам ще не раз доведеться схилятися до ніг Христа, оплакуючи власні недоліки і помилки, але ми не повинні занепадати духом. Навіть коли здається, що ворог перемагає, знайте: ми не покинуті, не відкинуті Богом. Христос знаходиться по правиці Божій; Він заступається за нас! Його улюблений учень Йоан писав так: “Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хтось згрішивt то ми маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника” (1Йоан.2:1). ВХ 121.3
Не забувайте слів Христа: “Сам Отець вас любить” (Йоан.16:27). Він хоче відновити у вас Свій образ, бачити у вас відображення Своєї чистоти і святості. І якщо ви повністю підкоритеся Йому, Той, Хто почав у вас добре діло, буде здійснювати його до Другого приходу Ісуса Христа. Ревно моліться і зростайте у вірі! ВХ 121.4
Чим менше ми схильні звеличувати себе, тим вище оцінимо бездоганну чистоту і привабливість Спасителя. Усвідомлення власної гріховності спонукає нас прийти до Того, Хто завжди може простити. Коли душа усвідомлює свою безпорадність і шукає Христа, тоді Він відкривається їй у всій Своїй могутності. Чим більшу відчуваємо потребу в Ньому і Слові Божому, тим кращим буде наше уявлення про Його характер і тим повніше будемо відображати Його образ (Дорога до Христа, c. 48). ВХ 121.5