“Я створив землю і на ній людину. Я власними руками розпростер небо, Я наказую всьому його війську” (Ісаї 45:12). ХП 18.1
Адам і Єва отримували знання завдяки прямому спілкуванню з Богом і дізнавалися про Нього, вивчаючи Його творіння. Усе створене у своїй початковій досконалості було виявленням Божих задумів. Для Адама і Єви природа рясніла Божою мудрістю. Але гріх позбавив людську родину можливості пізнавати Бога через безпосереднє спілкування з Ним, а також, у значній мірі, через дослідження Його творіння... На кожній сторінці грандіозного зібрання Його творчих трудів ми і досі бачимо Його почерк. Природа продовжує говорити про свого Творця, хоча тепер ці відкриття часткові і недосконалі. До того ж у нашому занепалому й ослабленому стані, маючи лише обмежене бачення, ми не здатні правильно пояснити Його одкровення. 1Виховання, c. [16-17]. ХП 18.2
Усе Небо з глибоким зацікавленням і радістю спостерігало за створенням нашого світу, а також Адама та Єви. Люди були істотами особливого порядку; вони були створені “за образом Божим” і, відповідно до задуму Творця, повинні були заселити Землю і жити у тісному спілкуванні з Небом, отримуючи енергію із великого Джерела сили. Підтримувані Богом, вони могли жити безгрішним життям. ХП 18.3
Сатана твердо вирішив завадити здійсненню Божого плану. Не так уже й важливо намагатися зрозуміти мотиви, що спонукали істоту, яка поступалася у небесних дворах лише Христові, сіяти серед ангелів насіння заздрощів і ревності. Багатьох він заразив цим своїм невдоволенням; і на Небі відбулася війна, яка закінчилася вигнанням сатани і тих, хто йому співчував. Немає потреби сушити голову над роздумами про те, чому сатана повівся саме так і не інакше. Якби це можна було б якось пояснити, тоді гріх міг би бути хоч якось виправданий. Але гріхові не може бути вибачення. Людям немає жодного резону мандрувати тими ж дорогами, що і сатана... ХП 18.4
Після того як сатана був скинутий із Неба, він вирішив встановити своє царство на нашій Землі. Через нього гріх увійшов у світ, а з гріхом прийшла і смерть. Прислухавшись до його наклепів на Бога, Адам впав зі свого високого становища, і на планеті Земля відкрилися шлюзи горя і страждань. ХП 18.5
Переступ Адама нічим не може бути виправданий. Усі його фізичні і духовні потреби щедро поповнювалися; в раю існувала лише одна заборона... Сатана використав цю єдину заборону як привід для навіювання злих думок2Рукопис 97, 1901 р.. ХП 18.6