Go to full page →

7 червня. Найбільше — не завжди найкраще ХП 170

“Я позоставив в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулися перед Ваалом і уста яких його не цілували” (1Цар.19:18). ХП 170.1

“Встав він... йшов сорок днів і сорок ночей аж до Божої гори Хорив. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього слово Господнє: ‘Чого ти тут, Ілле?’” Той відповів: “Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули Заповіт Твій, жертовники Твої поруйнували й пророків Твоїх вістрями меча повбивали. Залишився я один, та вони намагаються й мене звести зо світу”. ХП 170.2

Господь відповів йому: “Вийди й стань на горі перед Господом. І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й руйнував скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, але й не у землетрусі Господь! По землетрусі — вогонь, та не у вогні Господь! Після вогню — тихесенький, лагідний вітерець. Як тільки Ілля почув його голос, то затулив своє обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру”. ХП 170.3

Його незадоволення угамувалося. Господь бажав, аби він зрозумів, що бурхливі й галасливі прояви далеко не завжди дають найкращі результати. Тихий, лагідний голос здатний впокорювати, пом'якшувати і творити великі діла. ХП 170.4

Господь переконав Іллю, що грішники не залишаться непокараними. Він звелів йому йти у землю Хорив і помазати там трьох людей, за допомогою яких Господь мав намір покарати Ізраїля, який впав у ідолопоклонство. Використовуючи різні методи, ці троє людей мали стати Божими знаряддями у Його боротьбі з упертим Ізраїлем. ХП 170.5

Після цього Знавець усіх людських сердець виправив хибну думку Іллі, що нібито він єдиний в Ізраїлі поклоняється живому Богові в істині. Господь зауважив: “Я позоставив в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулися перед Ваалом і уста яких його не цілували”. ХП 170.6

Господь хотів навчити Свого слугу, що не ті методи, які справляють найбільший зовнішній ефект і найсильніше враження, виявляються найуспішнішими у Його роботі. Не завжди навіть найсильніше усне чи письмове свідчення приносить найбільшу користь. 1Лист 62, 1900 р. ХП 170.7