“Коли ж Він увійшов у Капернаум, підійшов до Нього сотник, благаючи Його: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться. Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю його” (Матв.8:5-7). ХП 248.1
Сотник усвідомлював свою недостойність. Хоча цей чоловік обіймав високу посаду, він жалкував про свої гріхи. Він вважав себе негідним, щоб Ісус Христос з Його чудодійною силою зайшов під дах його оселі. Одного Його слова було цілком достатньо, — вважав він. А виходив із того, що, як сотник, він розпоряджався підлеглими йому людьми: “Кажу цьому: Іди! — і йде; іншому: Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить” (Матв.8:9). ХП 248.2
Він вірив, що єдине слово, сказане Христом, може зцілити його слугу. Почувши це, Ісус здивовано зауважив: “Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри”... ХП 248.3
Юдейський народ не бажав прийняти свого обіцяного Месію, коли Той прийшов саме таким чином, як про це сповіщали пророцтва. Однак перед нами римлянин, язичник. У нього не було таких можливостей, які з надлишком мали ізраїльтяни, проте по своїй вірі і по тому, як сотник цінував Христа, він виявився далеко попереду народу ізраїльського, якого Господь зробив хоронителем найсвященнішої і найдорогоціннішої істини. ХП 248.4
Ким же насправді були ізраїльтяни: юдеями чи язичниками, варварами, скифами, рабами чи вільними? “У світі Він [Ісус] був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав” (Йоан.1:10). Що ж стосується цього римлянина, наділеного владою командира, то він прийшов до Ісуса з найщирішим проханням щодо одного зі своїх слуг, якого розбив параліч і котрий страждав від сильного болю. У своїй простоті він виявив чисту і безкорисливу віру. Цей мужній воїн не просить Ісуса: “Покажи мені ознаку з Неба”, а просто благає Його зцілити слугу, який страждає. Сотник каже Ісусові, що вважає себе недостойним прийняти Його під дахом свого дому. Але Той, Хто живе на висоті, бажає прийти і створити оселю у покірному і покаяному серці... ХП 248.5
Нехай же люди завдяки дарованій істині приймуть світло, явлене їм у Слові Божому, і виявлять цілеспрямованість, яка допоможе їм стояти твердо, зберігаючи при цьому моральну незалежність серед труднощів і небезпек. Під впливом істини у нас сформується характер, який допоможе нам витримати усі прийдешні труднощі і випробування, яким би сильним не був тиск, вчинений на нас і якою б суворою не була скорбота, яку може принести нам день Божого приготування. Внутрішній принцип праведності видимо та виразно виявляється і діє у зовнішньому світі.1Лист 114, 1895 р. ХП 248.6