“Підходить Він до Симона-Петра [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги?” (Йоан.13:6). ХП 271.1
Коли настала черга Петра, він не зміг стриматися і здивовано вигукнув: “Господи, чи ж Тобі мити мої ноги?” ХП 271.2
Ісус спокійно відповів: “Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш”. Хворобливо переживаючи приниження свого Господа та відчуваючи до Нього любов і шанобливість, Петро надто емоційно вигукнув: “Ти не помиєш моїх ніг повіки!” ХП 271.3
Ісус урочисто відповів: “Якщо не вмию тебе, то не матимеш частки зі Мною”. ХП 271.4
Промінь небесного світла осяяв розум учня. Він зрозумів, що служіння, від якого він відмовлявся, є взірцем вищого очищення — духовного очищення розуму і серця. Думка про роз'єднання з Христом була нестерпною, бо означала для нього смерть. Тому Петро сказав: “Не тільки мої ноги, але й руки та голову”. ХП 271.5
Ісус відповів йому: “Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, бо увесь чистий”. ХП 271.6
Кожний, хто виходить із купелі, чистий увесь, окрім взутих у сандали ніг, які незабаром знову стають запиленими і потребують чергового обмивання. Петро і його брати були очищені у великому джерелі, яке відкрилося для обмивання гріха і нечистоти. Христос визнав їх Своїми. Однак спокуса ввела учнів у гріх, і вони знову мали потребу в Його очищувальній благодаті. Коли Ісус, підперезавшись рушником, змивав бруд з ніг учнів, Він бажав цим учинком змити з їхніх сердець відчуження, ревнощі і гордість. Це було значно важливіше, ніж помити запорошені ноги. Але з тим духом, який керував учнями, жодний з них не був готовий... їсти пасхальне ягня або брати участь у служінні спомину Його страждань і смерті, яке Христос збирався встановити. Їхні серця повинні були очиститися. Гордість і корисливість породжують розбрат і ненависть, проте від усього цього Ісус звільнив учнів, помивши їм ноги. ХП 271.7
Почуття учнів змінилися. Дивлячись на них, Ісус міг сказати: “Тепер ви чисті”. У світлиці панувало єднання сердець і любов один до одного. Учні стали покірними і могли приймати подальші настанови Господа. За винятком Юди, кожний був готовий поступатися місцем іншому. ХП 271.8
Перед тим як приймати символи ламаного тіла і пролитої крові Христа, віруючим належить залагоджувати між собою всі розбіжності. Адже ми плануємо сісти на престолі з Христом у Його Царстві1Рукопис 106, 1903 р.. ХП 271.9