“Христос дав Себе за нас, щоб викупити нас від усякого беззаконня, очистити Собі особливий народ... Говори це і заохочуй, і викривай з усією владою, щоб тобою ніхто не нехтував” (Тит.2:14-15). ХП 356.1
Коли ми вперше усвідомили, що істина, якою ми нині дорожимо, — біблійна істина, якою ж дивною вона нам здалася, і з яким могутнім опором ми зіткнулися, коли почали проповідувати її людям! Але наскільки ревними і щирими були люди, котрі любили ту істину й корилися їй! Ми справді стали особливим народом. Нас було мало, ми не володіли земним багатством, освітою, світською шаною, однак вірили в Бога, були сильними, користувались успіхом і навіть викликали страх у тих, котрі чинять неправду. Наша любов один до одного залишалася також сильною і її нелегко було похитнути. У нашому середовищі виявлялася Божа сила: зцілялися хворі, а серед нас панувала спокійна, приємна, свята радість. ХП 356.2
Проте, коли світло збільшувалося, Церква просто не встигала за ним. Чисте золото почало тьмяніти, застійні процеси і формалізм серйозно підривали сили Церкви. Чудові переваги, сприятливі можливості не спонукали дітей Божих постійно рухатися вперед і вгору до чистоти й святості. Старанне використання талантів, якими наділив їх Бог, сприяло б їхньому примноженню. “Кому багато довірено, з того більше спитають” (Луки 12:48). Лише ті люди, котрі сумлінно приймають і належним чином оцінюють дане їм Богом світло, до того ж займають піднесену, благородну позицію щодо самозречення і самопожертви, стануть провідниками Божого світла для цього світу... ХП 356.3
Ніхто не має права брати на себе відповідальність і друкувати в наших періодичних виданнях, присвячених біблійним доктринам, власні ідеї, висуваючи їх на перший план, якщо відомо, що з цього питання існують різні думки і будь-яка самодіяльність викличе суперечки. Таку помилку допустили адвентисти першого дня. Кожний з них відстоював своє незалежне міркування і намагався запропонувати якісь особисті оригінальні ідеї, у результаті чого вони виявилися абсолютно неспроможними на будь-які узгоджені дії, за винятком хіба що протидії адвентистам сьомого дня. Ми не повинні наслідувати їхній приклад... ХП 356.4
Мої брати і сестри, ми не можемо пливти за течією цього світу. Наша місія полягає в тому, щоб вийти і відокремитись. Лише в такому разі ми зможемо ходити з Богом, як це робив Енох... Як і він, ми покликані мати сильну, живу, дійову віру, бо лише так зможемо стати співробітниками Бога. Нам необхідно виконати умови, викладені у Слові Божому; інакше ми помремо у своїх гріхах. Ми маємо знати, які моральні зміни потрібно здійснити у своєму характері силою благодаті Христової, аби стати придатними для життя у вишніх оселях1Лист 53, 1887 р.. ХП 356.5