“І говорили: ‘Хіба тільки до Мойсея промовляв Він? Чи ж не говорив він і до нас?’ Господь почув те” (Числ.12:2). ХП 120.1
Маріям і Аарон були незадоволені тим, яку дружину вибрав собі Мойсей... їм здавалося, що Мойсей надто впевнений у своїй перевазі над ними і що їм назавжди відведена другорядна роль. Сатана викликав в них ці почуття, оскільки мав намір продовжувати розпочату на Небі роботу... Він не міг впливати на свідомість, розумові здібності та внутрішнє бачення Аарона та Маріям, однак він міг їм представити деякі речі в тому світлі, в якому хотів, з “підступами хитрого зваблювання”... Аарон і Маріям стали однодумцями. Вони обмінялися думками і вирішили: “Хіба тільки до Мойсея промовляв Він? Чи ж не говорив Він і до нас?” Але зверніть увагу на те, що сказано далі: “Господь почув те”. ХП 120.2
Господь чує все, що говорять люди; Він розуміє, як зло бурхливим потоком поглинає наш світ через слова, сказані таємно. О, якби люди завжди пам'ятали, що поряд з ними присутній Свідок, Котрий чує кожне їхнє слово, сказане навіть у потаємних кімнатах, вони перестали б бути рупором великого ошуканця. Їхні потаємні розмови не ставали б недоброю закваскою, що навіює лукаві думки та спокуси... ХП 120.3
Проте був Той, Котрий міг би виправдати Мойсея. Вислухайте Його свідчення; ці слова дійшли до нас через довгі століття як свідчення того, що Бог не погоджується з думками неосвячених людей: “Мойсей був найлагідніший за всяку людину на світі... Зійшов Господь у хмарному стовпі, став коло входу в намет і покликав Мойсея, Аарона та Маріям; і коли вони усі троє прийшли, сказав: ‘Послухайте ви Мої слова: Якби хтось із вас був пророком, то я, Господь, об'явився б йому у видінні, у сні говорив би із ним. Але не так із слугою Моїм Мойсеєм. Він повірений у всьому Моєму домі. Устами до уст розмовляю Я з ним... Як тільки хмара відступила від намету зборів, Маріям зробилась білою, наче сніг, від прокази’” (Числ.12:7-8, 10). ХП 120.4
Оскільки Ааронові та Маріям була виявлена довіра брати участь у Божому ділі, то вони вирішили, шо є рівноправними з Мойсеєм, а також важливою частиною загальної справи. Їм здавалося, що не лише Мойсей, а й вони заслуговують не меншої шани. Проте людям завжди слід пам'ятати: на яке б місце Бог їх не поставив, вони спочатку повинні цілковито довіряти Господеві1Лист 7, 1894 р.. ХП 120.5