“Існує багато шляхів, якими члени Церкви можуть передати вістку оточуючим. Один із таких найуспішніших шляхів — жити плідним безкорисливим християнським життям. Маленькими знаками уваги, які не потребують матеріальних затрат, можна оживити й підкріпити тих, хто веде нерівну життєву боротьбу. Просто сказані ласкаві слова, виявлена невелика увага розженуть темні хмари спокус і сумнівів, що збираються над душею. Істинний, сердечний, простий прояв христоподібного співчуття володіє силою відчинити двері сердець, які потребують ніжного дотику Духа Христового... За євангельську вістку, за її обітниці та запевнення ми повинні виявити нашу вдячність у своєму прагненні чинити добро й іншим” (там же, с. [30, 31]). ЧР 20.1