“Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих” (Ефес. 6:18). ЗПІ 18.2
Деякі від природи не вирізняються посвяченням, тому їм необхідно всіляко заохочувати й розвивати в собі звичку уважно досліджувати власне життя і мотиви вчинків, а також особливим чином плекати любов до духовних вправ і таємної молитви. Часто можна почути, як вони висловлюють сумніви та невір'я або говорять про те, як сильно борються з безбожними думками. Вони розмірковують про різного роду впливи, що так сильно підривають їхню віру, надію, упевненість в Істині й остаточному успіхові справи, в якій вони беруть участь, ніби це якась особлива чеснота — бути на боці тих, хто сумнівається. ЗПІ 18.3
Часом здається, що їм справді приємно зависати в стані невір'я та щоразу зміцнювати його, використовуючи як оправдання свого перебування в темряві. Таким людям потрібно сказати: “Вам краще негайно зійти зі стін Сіону, поки ви не навернетеся”... ЗПІ 19.1
У чому ж причина таких сумнівів, такої темряви й невір'я? Я відповідаю: ці люди неправі перед Богом. Вони не діють чесно і за Істиною щодо власних душ. Вони не розвивали особистого благочестя. Ці люди не відділилися від різного роду себелюбства, від гріха та грішників. Вони не випромінювали життя нашого Господа, сповненого самозречення і самопожертви, не наслідували Його приклад чистоти, відданості і жертовності. ЗПІ 19.2
Гріх, який легко опановує серце, зміцнився, бо йому потурали. Своїм недбальством та гріхом вони відокремили себе від товариства Божественного Вчителя... ЗПІ 19.3
Ми беремо участь у піднесеній, священній справі. Люди, котрі вважають себе покликаними нести Істину тим, хто перебуває в темряві, самі не повинні бути вмістилищем невір'я і темряви. Їм потрібно жити ближче до Бога, де вони зможуть бути повністю світлом у Господі. Однак цього не відбувається, оскільки вони самі не підкоряються Божому Слову, тому виявляють сумнів і невір'я, тоді як з їхніх уст мають виходити тільки слова віри і святого натхнення (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [513-516]). ЗПІ 19.4