“Адже Син Людський є Володарем і суботи... Тому годиться і в суботу робити добро” (Матв. 12:8-12). ЗПІ 172.3
Ісус приготував уроки, які бажав викласти Своїм учням, щоб вони після Його вознесіння не були введені в оману лукавим тлумаченням священиків та вождів народу щодо правдивого дотримання суботи. Він хотів звільнити суботу від переказів і суворих правил, якими обтяжили її священики та правителі. ЗПІ 172.4
Проходячи засіяним полем суботнього дня, Він і Його учні, зголоднівши, почали зривати колосся та їсти. “А фарисеї, побачивши те, сказали Йому: Поглянь, Твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу. Та Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, котрі були з ним? Коли увійшов до Божого дому і їв хліби покладання, які, за винятком лише священиків, не годилося їсти ні йому, ні тим, котрі з ним були! Або хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, та є невинні? Я ж кажу вам, що тут є щось більше, ніж храм”. ЗПІ 172.5
Якщо сильний голод став виправданням для Давида в порушенні святості святині і його вчинок визнаний невинним, то наскільки більш вибачним було просте зривання колосся та споживання їх учнями в суботу! Ісус бажав навчити Своїх учнів і ворогів, що Боже служіння повинно стояти на першому місці і, якщо служитель змучився та зголоднів, він має повне право задовольнити свої людські потреби навіть суботнього дня... ЗПІ 172.6
Діла милосердя і вдоволення насущних потреб — це аж ніяк не порушення Закону. Бог за це нікого не осуджує. Ісус заявив, що вчинок голодних учнів, котрі, проходячи засіяними полями, зривали колосся, розтирали їх руками та споживали зерна, узгоджується із Законом, який Він Сам проголосив на Синаї. Так Він заявив про Свою невинність перед книжниками, правителями і священиками, перед небесним Всесвітом, перед злими ангелами та грішними людьми (Рев'ю енд Геральд, 3 серпня 1897 р.). ЗПІ 173.1