“Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги, великого й малого, не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи, великої й малої” (П. Зак. 25:13, 14). ЗПІ 198.1
Ті, хто говорить, що любить та боїться Бога, повинні відчувати прихильність і любов один до одного і захищати інтереси інших, як власні. Християни не повинні керуватися у своїй поведінці світськими критеріями. В усі віки Божий народ відрізнявся від світських людей, бо його визнання вище, ніж визнання невіруючих. Від початку часу і до самого кінця Божий народ — єдине тіло. ЗПІ 198.2
Коренем усякого зла є грошолюбство. У нинішньому поколінні жадоба наживи — усеосяжна пристрасть. Якщо багатство не можна набути чесною працею, люди намагаються збути його обманом. Вони забирають у вдів і сиріт їхні жалюгідні гроші, позбавляють бідняків найнеобхіднішого. І все це робиться задля того, аби багачі могли потурати своїй марнотратності й бажанню накопичувати. ЗПІ 198.3
Кров стигне в жилах і душа наповнюється жахом від потоку повідомлень про злочини, здійснювані задля наживи. Факт, що навіть у середовищі тих, хто претендує на благочестя, тією чи іншою мірою існують подібні гріхи, закликає до глибокої покори і ревних зусиль з боку послідовників Христа. Любов до показного та любов до грошей перетворили цей світ на вертеп розбійників і злодіїв. Однак християни, як вони самі кажуть, не належать цьому світові, тут вони зупинилися лише на нічліг, їхня батьківщина — інша країна. Вони не повинні керуватися такими ж мотивами і бажаннями, що й ті, чиї доми і скарби знаходяться тут. За Божим задумом наше життя має бути відображенням життя нашого великого Взірця, щоб ми, подібно до Ісуса, робили добро своїм ближнім... ЗПІ 198.4
Будь-яке зло, заподіяне Божим дітям, завдане Самому Христу в особі Його святих. Кожна спроба скористатися чужим незнанням, безпорадністю або бідою відзначається в небесних книгах як обман (Південний страж, 10 травня 1904 р.). ЗПІ 198.5