“Вмію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, — в Ісусі Христі” (Филп. 4:12, 13). ЗПІ 219.1
У всі часи сатана намагався звести нанівець зусилля Божих слуг, насаджуючи в Церкві дух фанатизму. Так було і за днів Павла, і пізніше — за часів Реформації. Вікліф, Лютер та багато інших мужів, віра і вплив яких стали благословенням для світу, зустрічалися з хитрощами, з допомогою яких ворог намагається довести до фанатизму надто ревних, неврівноважених або неосвячених людей. ЗПІ 219.2
Душі, котрі перебувають в омані, навчають інших, що справжня святість звільняє розум від усіх земних думок, спонукаючи людей повністю стримуватися від праці. Інші, впадаючи в крайність при тлумаченні певних уривків Писання, навчають, що праця — це гріх і християни не повинні думати про дочасний добробут свій та своїх сімей, а присвячувати себе винятково духовним питанням. Проте вчення і приклад апостола Павла спростовують ці крайні погляди... ЗПІ 219.3
Під час перших відвідин Коринта Павло працював серед людей, які з підозрою ставилися до спонукань захожих людей. Греки — мешканці морського узбережжя — були спритними торговельниками. Вони так довго вправлялися в шахрайстві, що були переконані: зиск — це благочестя, і заробляти гроші як чесним, так і негідним шляхами — добра й похвальна справа. Павло знав ці їхні особливості, тому не хотів дати їм приводу вважати, нібито він проповідує Євангеліє задля власного збагачення. Апостол міг з повним правом домагатися підтримки від своїх коринтських слухачів, однак охоче відмовився від цієї переваги, аби несправедлива підозра щодо його користолюбства в проповіді Євангелія не пошкодила успіхові і корисності його служіння. Він намагався усунути будь-який привід для неправильного тлумачення, щоб його проповідь не втратила сили і впливу (Дії апостолів, c. [348, 349]). ЗПІ 219.4