“Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо” (Гал. 6:9). ЗПІ 351.5
У цьому житті наша праця для Бога часом здається майже безплідною. Наші зусилля робити добро можуть бути ревними і наполегливими, однак може статися, що нам не доведеться побачити їхні результати. Іноді нам здається, що зусилля витрачені даремно. Але Спаситель запевняє нас: наша праця відзначена на Небі і нагорода обов'язково прийде... У псалмиста читаємо: “Хто, виходячи, йде з плачем і несе торбину насіння, той повертаючись, прийде з радістю, несучи свої снопи” (Псал. 126:6). ЗПІ 351.6
Хоч остаточна велика нагорода буде дана при Приході Христа, щиросердне служіння Богові приносить нагороду вже в цьому житті. Працівникам доведеться зустрітися з перешкодами, опором та гірким жорстоким розчаруванням. Вони можуть і не побачити плодів своєї важкої праці. Однак, незважаючи на все це, вони знаходять благословенну відплату в самій праці. ЗПІ 352.1
Усі, хто віддає себе Богові в безкорисному служінні людям, співпрацюють з Господом слави. Ця думка робить приємною будь-яку працю, зміцнює волю, допомагає мужньо долати будь-які труднощі. Працюючи з безкорисливим серцем, будучи учасниками Христових страждань, співпереживаючи разом з Ним людям, Божі працівники поширюють потоки Його радості, приносять честь і хвалу Його святому Імені. ЗПІ 352.2
Перебуваючи в тісному спілкуванні з Богом, Христом і святими ангелами, вони оточені небесною атмосферою, яка приносить здоров'я тілу, бадьорість розумові та радість душі. ЗПІ 352.3
Усі, хто присвячує тіло, душу і дух на Боже служіння, будуть постійно оновлюватися в силі — фізичній, розумовій і духовній. В їхньому розпорядженні невичерпні запаси Неба. Христос дає їм дихання Свого Духа, життя від Свого життя. Святий Дух виявляє Себе повною мірою, працюючи в їхньому серці й розумі (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [305, 306]). ЗПІ 352.4