“Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!” (Псал. 50:23). ЗПІ 409.2
Усі небожителі однодушно прославляють Бога. Нам потрібно навчитися ангельської пісні нині, аби ми могли співати її тоді, коли станемо в їхні сяючі лави. Скажемо разом із псалмистом: “Хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!” “Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі племена!” (Псал. 146:2; 67:6). ЗПІ 409.3
Богу Своєму Провидінні привів євреїв до неприступних гір над морем, щоб виявити Свою силу в їхньому визволенні та належним чином упокорити гордих поневолювачів-єгиптян. Бог міг би врятувати ізраїльтян іншим чином, але Він обрав саме такий шлях, аби випробувати їхню віру та зміцнити довір'я до Нього. Якби змучений, наляканий народ повернув назад у той час, як Мойсей наказав рухатися вперед, Бог ніколи не відкрив би для них шляху. “Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом” (Євр. 11:29). Підійшовши до самої води, ізраїльтяни засвідчили цим, що вірять слову Божому, яке передав їм Мойсей. Вони зробили все, що було їм під силу, а тоді Всемогутній Ізраїлів розділив море і проклав для них дорогу. ЗПІ 409.4
Це великий урок на всі часи. Часто життя християнина сповнене небезпек та обов'язків, які видаються непосильними. В уяві постають картини, що передвіщають загибель попереду, рабство або смерть — позаду. Але Божий голос наказує: “Іди вперед”. Ми повинні підкоритися цьому повелінню, навіть якщо наші очі нічого не бачать у темряві і ми відчуваємо холодні хвилі біля своїх ніг. Перешкоди, що заважають нам рухатися вперед, ніколи не зникнуть перед тими, хто сумнівається і вагається. Хто бариться з послухом, очікуючи, коли зникне остання тінь сумніву і не загрожуватиме невдача або поразка, — ніколи не стане слухняним. Голос невір'я нашіптує: “Давай почекаємо, поки зникнуть усі перешкоди і ми ясно побачимо шлях”. Але віра сміливо кличе вперед, усього сподіваючись та ні в чому не сумніваючись (Патріархи і пророки, c. [289, 290]). ЗПІ 410.1