Коли воїнство небесних ангелів відійшло від гробниці, а світло й слава зникли, римські вартові наважилися підвести голови й подивитися навколо. Вони з подивом побачили, що великий камінь відвалено від входу до гробниці, а тіло Ісуса зникло. Вони поспішили до міста повідомити священиків і старійшин про побачене. Коли ці вбивці слухали дивовижний звіт, їхні обличчя зблідли. На думку про скоєне їх охопив жах. Якщо повідомлення правдиве — вони пропали. Деякий час вони мовчки сиділи, дивлячись одне на одного і не знаючи, що вчинити або сказати. Прийняти цей звіт означало засудити себе. Вони відійшли вбік, аби порадитися між собою, що робити. Вони міркували так: якщо повідомлення варти пошириться серед народу, тих, хто віддав Христа на смерть, уб'ють як Його вбивць. ІВ 199.1
Було вирішено підкупити воїнів, щоб зберегти цю справу в таємниці. Священики й старійшини запропонували їм велику суму грошей, сказавши: “Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали” (Матв. 28:13). Коли ж вартові поцікавилися, що їм учинять за те, що вони спали на посту, юдейські служителі пообіцяли переконати правителя й убезпечити їх. За гроші римські вартові продали свою честь, погодившись послухатися поради священиків і старійшин. ІВ 199.2