Проповіді про воскресіння Христа і про те, що завдяки Його смерті й воскресінню Він зрештою підійме усіх мертвих із могил, глибоко схвилювала садукеїв. Вони зрозуміли, що їхньому улюбленому вченню та їхній репутації загрожує небезпека. Деякі служителі храму, а також начальник храмової сторожі, булл садукеями. Начальник сторожі з допомогою садукеїв заарештував та ув'язнив двох апостолів, оскільки було вже надто пізно, щоб розглядати їхню справу того ж вечора. ІВ 215.1
Наступного дня Анна й Каяфа разом з іншими священнослужителями храму зібралися для суду над в'язнями, яких на той час привели і поставили перед ними. У цій самій кімнаті, перед цими ж людьми Петро колись ганебно зрікся свого Господа. Коли ж тепер апостол сам постав перед судом, усе це виразно пригадалося йому. Тепер він мав можливість спокутувати своє колишнє ганебне боягузтво. ІВ 215.2
Присутні пам'ятали, яку роль зіграв Петро в суді над своїм Господом, і тішили себе думкою, що його можна буде залякати загрозою ув'язнення та смерті. Однак той Петро, що зрікся Христа в годину Його найбільшої скрути і був поривчастим та самовпевненим учнем, дуже різнився від Петра, котрий стояв того дня для допиту перед синедріоном. Він навернувся, більше не покладався на себе й не вихвалявся собою. Він був сповнений Святим Духом і завдяки Його силі став твердим, як скеля, сміливим, однак скромним задля звеличення Христа. Він був готовий змити пляму свого відступництва через прославлення Імені, котрого колись зрікся. ІВ 215.3