“У Кесарії жив один чоловік на ім'я Корнилій — сотник полку, що звався Італійським. Був він побожний і богобоязний разом з усім своїм домом: давав багато милостині людям і завжди молився Богові”. Хоч Корнилій був римлянином, він, дізнавшись про істинного Бога, відмовився від ідолопоклонства. Він був покірний волі Бога і поклонявся Йому від усього серця. Сотник не зараховував себе до юдеїв, однак знав про моральний Закон і підкорявся йому. Він не був обрізаний і не брав участі в жертвоприношеннях, тому юдеї вважали його нечистим. Проте він підтримував справу євреїв щедрими дарами і всюди був відомий своєю добротою й учинками милосердя. Своїм праведним життям він заслужив добру репутацію як серед юдеїв, так і язичників. ІВ 243.1
Корнилій не мав свідомої віри в Христа, хоч вірив пророцтвам та очікував Пришестя Месії. Через любов до Бога та послух Йому він наблизився до Нього і був готовий прийняти Спасителя, почувши проповідь про Нього. Якщо люди відкидають послане їм світло, тоді приходить засудження. Сотник був мужем шляхетного походження й обіймав вельми відповідальне почесне становище, проте ці обставини не зіпсували благородних якостей його характеру. У ньому поєднувалися справжні доброчесність і велич, що робило його людиною високої моралі. Його вплив служив на добро всім, із ким йому доводилося спілкуватися. ІВ 243.2
Корнилій вірив у єдиного Бога, Творця неба й землі. Він шанував Його, визнаючи Його авторитет і шукаючи Його поради в усіх життєвих справах. Він сумлінно виконував як свої службові, так і домашні обов'язки, а також спорудив у своєму домі вівтар Богові. Він не насмілювався здійснювати свої плани й нести тягар своїх важливих обов'язків без допомоги Бога. Тому багато й щиро молився про таку допомогу. Усі його діла були позначені вірою, і Бог прийняв до уваги його порядність і щедрість, наблизившись до нього у слові й Дусі. ІВ 243.3