Ангели впали долілиць перед Ісусом. Вони пропонували віддати своє життя. Ісус сказав їм, що Своєю смертю Він спасе багатьох, а життя ангела не може сплатити борг. Тільки Його життя може бути прийняте Отцем як викуп за людину. Ісус сказав їм також, що й вони братимуть певну участь, перебуваючи поряд з Ним та в різних обставинах зміцнюючи Його. Він прийме грішну людську природу і Своєю силою не зможе дорівнятися навіть їм, а вони стануть свідками Його приниження й сильного страждання. Дивлячись на Його страждання й ненависть людей до Нього, вони будуть схвильовані до глибини душі і через свою любов до Господа забажають звільнити Його від убивць. Проте вони не повинні будуть втручатися, аби запобігти тому, що відбуватиметься; вони матимуть певне завдання в час Його воскресіння. План Спасіння накреслений, і Отець прийняв цей План. ІВ 31.2
Зі святим смутком Ісус потішав і підбадьорював ангелів вісткою про те, що надалі викуплені Ним перебуватимуть з Ним і що Своєю смертю Він спасе багатьох і знищить того, хто має владу смерті. А Його Отець дасть Йому Царство і велич Царства під усім Небом, і Він володітиме ним повіки віків. Сатана і грішники будуть знищені, щоб уже ніколи не порушували спокою Неба й очищеної Нової Землі. Ісус просив небесне воїнство примиритися з Планом, прийнятим Його Отцем, та радіти, що завдяки Його смерті грішна людина буде знову піднесена, аби знайти милість у Бога і насолоджуватися Небом. ІВ 32.1
Тоді радість, невимовна радість наповнила Небо. Небесне воїнство співало пісню хвали й поклоніння. Вони торкалися своїх арф та співали на тон вище, ніж звичайно, прославляючи велику милість і прощення Бога, Котрий погодився віддати Свого улюбленого Сина на смерть за бунтівний рід. Хвала й поклоніння заносилися Ісусові за Його самозречення і жертву, за те, що Він погодився залишити Лоно Свого Отця, обрав життя страждання й муки та ганебну смерть, аби дати життя іншим. ІВ 32.2
Ангел сказав: “Ти думаєш, що Отець погодився віддати Свого улюбленого Сина без боротьби? Ні, ні! Навіть Небесний Бог зазнав боротьби: дозволити грішній людині загинути чи віддати Свого улюбленого Сина на смерть задля неї”. Ангели були настільки зацікавлені у спасінні людини, що серед них знайшлися такі, котрі воліли залишити свою славу й віддати життя за загиблу людину. “Однак, сказав супроводжуючий мене ангел, — це було б даремно. Переступ був настільки великим, що життя ангела не оплатило би боргу. Ніщо, крім смерті й заступництва Божого Сина, не оплатить боргу та не врятує грішну людину від безнадійного смутку і страждання”. ІВ 32.3
Проте ангелам була доручена робота: підійматися на Небо і сходити на Землю, несучи зміцнювальний бальзам від Слави, щоби пом'якшувати страждання Сина Божого та служити Йому. Їхньою роботою буде також охороняти й берегти підданих благодаті від злих ангелів і темряви, котрою сатана постійно намагається оточити їх. Я бачила, що для Бога було неможливо змінити Свій Закон, аби спасти пропащу, загиблу людину, тому Він дозволив Своєму Улюбленому Синові померти за переступ людини. ІВ 33.1
Сатана знову радів зі своїми ангелами з приводу того, що, допровадивши людину до гріхопадіння, він зможе позбавити Сина Божого Його високого становища. Він повідомив своїм ангелам: коли Ісус прийме природу грішної людини, він зможе перемогти Його та перешкодити виконанню Плану Спасіння. ІВ 33.2
Мені показали сатану таким, яким він колись був: щасливим, високопоставленим ангелом. Потім мені було показано його таким, яким він є зараз. Він усе ще має царствену поставу. Його риси шляхетні, бо він ангел, хоч і грішний. Проте вираз його обличчя сповнений тривоги, стурбованості, незадоволення, злоби, ненависті, обману, лукавства та всього лихого. На це обличчя, котре було колись таким благородним, я звернула особливу увагу. Його чоло, починаючи від очей, стало нижчим. Я бачила: через те, що він так довго перебував у злі, усі його добрі якості виродилися, а лихі нахили розвинулися. Його очі були хитрі, лукаві і свідчили про велику проникливість. Його тіло було великим, проте на руках та обличчі м'язи обвисли. Коли я побачила сатану, його підборіддя спиралося на ліву руку і він, здавалося, поринув у глибокі роздуми. На лиці була посмішка, від якої я затремтіла: так багато було в ній злоби й сатанинської хитрості. Така посмішка з'являється на його обличчі щоразу, коли він упевнюється, що хтось стане його жертвою, а коли жертва опиняється у пастці, ця посмішка робиться жахливою. ІВ 33.3
Покірно, із невимовним сумом Адам і Єва залишили прекрасний сад, де були такими щасливими, доки не виявили непослуху до Божого повеління. Атмосфера змінилася. Вона вже не була постійною, як до їхнього переступу. Бог одягнув їх у шкіряні одежі, щоб захистити від холоду і спеки, які тепер вони відчуватимуть. ІВ 34.1