Уже саме слово “чаклунство” в наші дні викликає презирство. Твердження про те, що люди можуть спілкуватися з нечистими духами, вважається байкою з похмурого середньовіччя. Проте спіритизм, що налічує сотні тисяч, а то й мільйони прихильників, який проклав собі шлях у наукові кола і заполонив церкви, який з прихильністю приймають у законодавчих органах і навіть у королівських палацах, — ця грандіозна омана є ніщо інше, як відродження в новій формі чаклунства, засудженого і забороненого в минулому. ІВ 344.2
У наш час сатана ошукує людей так само, як ошукав Єву в Едемі, запалюючи в нас жагу до забороненого знання. “І станете ви, немов боги, — заявляє він, — знаючі добро й зло” (Буття 3:5). Про мудрість, яку пропонує спіритизм, апостол Яків писав: “Це не та мудрість, що сходить згори, але земна, душевна, бісівська” (Якова 3:15). ІВ 344.3
Князь темряви з його винахідливістю майстерно пристосовує свої спокуси до всіх людей незалежно від їхнього суспільного становища чи культури. Він діє з “усякою оманою неправди”, щоби підкорити собі синів людських, однак може досягнути своєї мети тільки тоді, коли вони добровільно поступляться його спокусам. Ті, хто підкоряється його владі, потураючи гріховним рисам свого характеру, мало усвідомлюють, куди їх запровадить цей шлях. Спокусник губить їх, а потім використовує, щоб губити інших. ІВ 344.4