Ной не забув Бога, Котрий так милостиво зберіг їхнє життя; але відразу ж спорудив жертовник і, взявши від кожної чистої тварини і кожної чистої птиці, приніс їх у цілопалення на жертовнику. Цим він засвідчив про свою віру в Христа — Велику Жертву, та виявив вдячність Богові за чудово збережене їхнє життя. Приношення Ноя здійнялося до Бога як приємні пахощі. Він прийняв це жертвопринесення і поблагословив Ноя та його родину. У цьому міститься урок для всіх, хто житиме на Землі: за кожний вияв милості й любові Бога до нас ми насамперед маємо заносити Йому подяку і смиренне поклоніння. ІВ 54.4
А щоб людина не лякалася скупчення хмар і дощів, які падають на землю, та не перебувала в постійному страху, побоюючись ще одного потопу, Бог милостиво запевнив родину Ноя обітницею: “Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка... І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі”. ІВ 55.1
Який милостивий Бог! Яке співчуття до грішної людини — помістити прекрасну різнокольорову райдугу в хмарах — ознаку заповіту Великого Бога з людиною! Ця райдуга мала свідчити всім поколінням про той факт, що Бог знищив мешканців Землі юдами потопу через їхнє велике нечестя. Бог бажав: коли діти в наступних поколіннях побачать райдугу в хмарах і запитають, чому ця чудова арка простяглася під небесами, батьки пояснили б їм, що старий світ був знищений водами потопу, бо люди віддалися всякому нечестю, а рука Всевишнього нахилила веселку, помістивши її в хмарах як знак того, що Він вже ніколи не наведе на Землю води потопу. ІВ 55.2
Цей символ у хмарах повинен укріпити віру всіх та зміцнити їхнє довір'я до Бога, оскільки він є знаком Божественної милості й доброти до людини. І хоч Бог змушений був знищити Землю потопом, Його милість і далі огортає її. Бог говорить: поглянувши на райдугу в хмарі, Він згадає. Господь не бажає, щоб це розуміли так, ніби Він щось забуває, натомість промовляє до людини її мовою, щоб вона могла краще зрозуміти Його. ІВ 55.3