“І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!”. ІВ 100.4
Господь знав, що филистимляни будуть противитися, аби вони перейшли через їхню землю. Вони говоритимуть про них: “Повтікали від своїх господарів у Єгипті” та воюватимуть з ними. Тому Бог, провадячи народ через море, явив Себе як співчутливим Богом, так і Богом суду. Господь повідомив Мойсеєві, що фараон переслідуватиме їх, і вказав їм місце, де вони мають отаборитися край моря. Він сказав Мойсеєві, що буде прославлений перед фараоном та перед усім його військом. ІВ 101.1
Через кілька днів після виходу євреїв з Єгипту єгиптяни сказали фараонові, що ті повтікали і вже ніколи не повернуться, аби служити йому. Вони журилися, що дозволили ізраїльтянам піти з Єгипту. Залишитися без їхнього служіння було для них дуже великою втратою і вони жалкували, що погодилися відпустити їх. Незважаючи на всі страждання, яких єгиптяни зазнали через Божі суди, вони були настільки запеклими з причини свого постійного опору, що вирішили переслідувати дітей Ізраїлю та силою повернути їх до Єгипту. Цар, узявши величезне військо та шістсот колісниць, вирушив у погоню за ними і наздогнав їх біля моря, де вони стояли табором. ІВ 101.2
“І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині! І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!”. ІВ 101.3
Як швидко ізраїльтяни зневірилися в Богові! Вони бачили всі Його суди над Єгиптом, які мали на меті примусити царя відпустити Ізраїля; але коли їхнє довір'я до Бога зазнало випробування, вони нарікали, незважаючи на всі докази Його сили, котрі пізнали у своєму дивовижному визволенні. Замість того щоб у своїй скруті складати надію на Бога, вони нарікали на вірного Мойсея, нагадуючи йому слова невір'я, сказані ними в Єгипті. Вони звинувачували його в тому, що він є причиною їхнього лиха. Він підбадьорював їх, аби вони покладалися на Бога та стримувалися від слів недовір'я, і тоді побачать, що Господь учинить для них. Мойсей щиро благав Господа визволити Його вибраний народ. ІВ 101.4