“І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі. І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці. І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори. І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця”. ІВ 111.1
Мойсей підносив руки до неба, тримаючи Божий жезл у правій руці та благаючи Бога про допомогу. Тоді Ізраїль брав гору і відкидав ворога. Коли Мойсей опускав руки, ставало очевидним, що Ізраїль швидко втрачає те, чого досяг, і вороги перемагали його. Мойсей знов підносив руки до неба, і Ізраїль перемагав, відкидаючи ворога. ІВ 111.2
Те, що Мойсей простягав руки до Бога, мало навчити ізраїльтян: коли вони будуть надіятися на Бога, покладатися на Його силу і звеличувати Його престол, Він воюватиме за них та підкорить їхніх ворогів. Але коли вони не довірятимуть Його силі й покладатимуться на власну, то стануть навіть слабшими за своїх ворогів, котрі не знають Бога, і ті переможуть їх. “І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча”. ІВ 111.3
“І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба. І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі. І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!”. Якби діти Ізраїлю не нарікали на Господа, Він не допустив би, щоб їхні вороги воювали з ними. ІВ 111.4