За основу розділу взято Числа 20.
І знову громада Ізраїлю опинилася в пустині на тому самому місці, де Бог випробував їх невдовзі після того, як вони залишили Єгипет. Господь дав їм воду зі скелі, котра продовжувала текти, доки вони знову не підійшли до неї. Тепер Господь призупинив цей живий потік, щоб знову випробувати Свій народ і побачити, чи витримають вони випробування своєї віри, чи знову нарікатимуть на Нього. ІВ 138.1
Відчуваючи спрагу та ніде не знаходячи води, євреї стали нетерплячими, не згадали про Божу силу, яка майже сорок років тому дала їм воду зі скелі. Замість того щоб довіритися Богові, вони скаржилися на Мойсея й Аарона, говорячи: “О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!” Тобто, вони жалкували, що не були в числі тих, які загинули від порази в повстанні Корея, Датана й Авірона. ІВ 138.2
Ізраїльтяни гнівно запитували: “І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша? І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіги, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води!”. ІВ 138.3
“І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм! І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу. І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому”. ІВ 139.1