“Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, хто сіє розділення і спокуси всупереч ученню, яке ви опанували; уникайте їх” (Римл. 16:17). ЦДБ 169.1
У всі віки були люди, які вважали, що виконують роботу для Господа, і водночас зневажали тих, кого використовував Господь. Такі люди неправильно застосовують Священне Писання; вони беруть з нього окремі уривки, щоб підтримати власні ідеї. Що б не заявляли ті, хто відривається від тіла, аби проголошувати власні ідеї, вони служать сатані, який застосовує новий підступний задум з метою відвернути душі від Христа. ЦДБ 169.2
Остерігайтеся тих, хто з'являється, щоб звинуватити Церкву, створюючи великі труднощі. Вибрані, котрі тримаються стійко, грудьми зустрічаючи бурю протидії з боку світу, котрі піднімають потоптані грішниками Божі Заповіді, щоб піднести їх як святі й дивовижні, справді є світлом для світу. Як наважується смертна людина засуджувати їх і називати Церкву розпусницею, Вавилоном, житлом бісів, оселею всякого нечистого духа, сховищем усіх нечистих птахів, розпусницею, яка примушує народи пити вино її розпусти, спілкується з царями й великими землі, котрі збагатіли через велику її розкіш? Як можна говорити про Церкву, що її гріхи дійшли до небес і Бог згадав про її злочини? Чи цю вістку ми повинні нести адвентистам сьомого дня? Я заявляю: ні! Бог не дав жодній людині такої вістки. Нехай ці люди упокорять свої серця перед Богом та зі справжнім жалкуванням покаються у тому, що навіть тимчасово перебували на боці обвинувача братів, який звинувачує їх перед Богом удень і вночі... ЦДБ 169.3
Вони вважають, що цю помилкову вістку “Вийди з неї, народе Мій” кожен має почути в теперішній час. Але куди ми вийдемо?.. ЦДБ 169.4
Я заявляю вам, брати, Господь має Церкву, через яку Він працюватиме. У цій Церкві може бути понад два десятки Юд; у ній може бути поривчастий Петро, котрий у випробувальних обставинах відречеться від Господа. У ній можуть бути люди, подібні до Івана, котрого любив Ісус, але котрий вирізнявся таким завзяттям, що готовий був знищити людей, звівши на них вогонь з неба, аби помститися за образу, завдану Христові й Істині. Однак великий Учитель прагне всім дати повчальні уроки, щоб виправити ці наявні гріхи (Рукопис 21, 12 червня 1893 р.). ЦДБ 169.5