Go to full page →

24 липня. Сійте понад всякими водами ЦДБ 212

“Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне... Не беріть ні золота, ні срібла, ні мідяків у ваші пояси, ні торб у дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий свого заробітку” (Матв. 10:7-10). ЦДБ 212.1

Павло, великий апостол язичників, навчився ремеслу виготовлення наметів. Існував як вищий, так і нижчий рівні цього ремесла. Павло опанував вищий рівень, але міг працювати і на звичайному, якщо того вимагали обставини... ЦДБ 212.2

Греки, котрі жили на узбережжі, були спритними ділками. Вони навчилися шахраювати в справах, вважаючи, що користолюбство — це чеснота, а здатність збагатитися будь-якими засобами, законними чи незаконними, робить їх гідними пошани. Павло знав про це і не хотів давати їм приводу говорити, ніби він та його помічники проповідували з метою мати матеріальну підтримку. ЦДБ 212.3

Хоч така підтримка була для нього виправданою (бо “робітник вартий свого заробітку”), однак він бачив, що в такому разі не справить доброго впливу на своїх співпрацівників та слухачів. Павло побоювався, що, живучи за рахунок проповіді Євангелія, він може накликати на себе підозри в тому, що ним керують егоїстичні мотиви... Він повинен був показати, що готовий займатися будь-якою корисною працею. Павло не допускав жодного приводу для того, аби справа Євангелія була зганьблена через обвинувачення в егоїстичних мотивах тих, хто проповідував світові. Він не хотів дати хитрим грекам жодної причини завадити впливу Божих слуг. ЦДБ 212.4

Павло Міркував: “Як він міг навчати Божих Заповідей, які вимагали від нього любити Бога всім серцем, усім розумом, усією душею, усією силою, а також любити ближнього, як себе самого, якщо подав би якийсь привід думати, що він любить себе більше, ніж ближнього або Бога; що він наслідує звички греків, спритно використовуючи своє служіння в особистих інтересах та виконуючи свою роботу заради вигоди, замість того щоб дотримуватися принципів Євангелія? Як міг він вести людей до Христа, якби брав у них усе, що тільки міг”? Павло вирішив, що не дасть цим хитрим критиканам та недобросовісним у поводженні з грошима ділкам привід припускати, що Божі слуги працювали так само через користолюбство, використовуючи їхні ганебні методи (Рукопис 97, 24 липня 1899 р. Служитель і фізична праця). ЦДБ 212.5