“МИ знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить брата, той перебуває в смерті” (1 Івана 3:14). ЦДБ 273.1
Я розмірковувала над тим, як же мало значення ми надаємо ясному, зверненому до нас повелінню Божого Слова щодо нашого ставлення одне до одного. У людському серці гніздиться егоїзм, який зосереджує наші думки на самих собі. І навіть у тих, хто з усією очевидністю має зв'язок із Богом, ми зі смутком помічаємо, як часто вони зосереджують думки на собі, не помічаючи і не відчуваючи потреб інших. Ми сполучені разом в єдиному сплетінні, званому людством, тому в усіх наших взаємовідносинах один з одним повинні прагнути мати розум Христа. Закривати очі на потреби нужденних та приречених, залишати грішників без застереження і своєю байдужістю й егоїзмом спокушати їх говорити: “Ніхто не піклується про мою душу” — значить ганьбити Бога та Його справу. Наше завдання — наставляти одне одного у святій вірі. ЦДБ 273.2
Якщо між нами існуватиме досконала гармонія, ми відчуємо, що не можемо виступати в ролі обвинувачів. Якщо думки і почуття ближнього не співпадають з нашими власними, ми не повинні вважати, що він не правий, а ми праві. Нам необхідно завжди мислити правильно, щоб відповісти на молитву Христа в Івана 17:21-23. Ми маємо знати, що являє собою ярмо, узяти яке Христос запрошує нас, і тягар, який ми повинні нести в теперішній час. Нам потрібно постійно намагатися через доброту і любов показати нашому братові, що ми зацікавлені в ньому, і з дня на день виявляти любов на ділі. Віра і любов — золото, випробуване у вогні. Побачивши, що людина в чомусь помиляється, ми не повинні мовчки проходити мимо, але спробувати вивести її з темряви до світла. Ми повинні оберігати інтереси іншого так, як свої. Ми не цінуємо душі належним чином. Нам потрібно об'єднатися в одне велике братство, де з лагідністю і довготерпінням можемо зносити вади одне одного і прагнути нести тягарі одне одного (див. Ефес. 5:1, 2). ЦДБ 273.3
“Це ж обов'язок служителя”, — скажете ви. Однак це також обов'язок кожного з нас (Рукопис 13, 22 вересня 1886 р. Християнське братство). ЦДБ 273.4