“Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!” (Псал. 116:15). ЦДБ 301.1
Я не можу вдаватися в подробиці хвороби мого чоловіка. Ви знайдете повідомлення про це в пресі. Мені було сказано, що йому погано. Лікар повідомив, що мені слід побачити його. Мене провели в його кімнату, і мить я дивилася на нього, а потім сказала: “Мій чоловік помирає”. На його обличчі лежала явна печать смерті. Я була приголомшена. Я кинулася на коліна біля його ліжка і стала гаряче молитися, щоб він не помер... ЦДБ 301.2
Я була поруч із ним цілу ніч, а наступного дня опівдні він завмер, і з цього часу вже нічого не відчував. Він тільки заснув... ЦДБ 301.3
Ми телеграфували Уїллі та Мері, щоб вони приїхали... Через тиждень після його смерті приїхали Уїллі, Мері і Джон Уайт [брат Джеймса Уайта, служитель Методистської церкви]... ЦДБ 301.4
Джон Уайт сказав: “Еллен, я дуже стурбований, що бачу тебе такою слабкою. Завтра на похоронах на тебе чекає велике випробування. Нехай допоможе тобі Бог, дорога сестро, хай допоможе тобі Бог витримати все це”. Я сказала: “Брате Джон, ти не знаєш мене. Чим важчі обставини, тим більшою силою духу я володію. Я не дам виходу сплескам печалі, якщо моє серце буде скрушене. Я служу Богові не імпульсивно, а розумно. У мене є Спаситель, Який буде для мене швидким Помічником під час скорботи. Я християнка. Я знаю, у Кого увірувала. Він чекає від мене беззастережної рішучої покірності. Надмірний смуток не до вподоби Богові. Я беру визначений для мене хрест і невідступно піду за Господом. Я не вдаватимуся в нестримну тугу. Я не піддамся смуткові й меланхолії. Я не буду скаржитися і нарікати на Боже провидіння. Ісус — мій Спаситель. Він живе. Він ніколи не залишить мене”. ЦДБ 301.5
[Наступного дня] Після того, як пастор [Урія] Сміт сказав слово на похоронах, я також хотіла сказати дещо, аби всі знали, що я маю християнську надію і вона підтримує мене в цю сумну годину, але я боялася, що не зможу встояти на ногах. Нарешті я вирішила спробувати, і Господь підтримав мене. Доктор [Дж. X. Келлог] стояв напоготові, щоб “підхопити мене”, як він сказав, якщо я впаду... але я витримала і ясно сказала те, що повинна була сказати. ЦДБ 301.6
Я відчувала вдячність до Бога за те, що не була залишена, аби шукати втіхи в дружбі світу (Лист 9, 20 жовтня 1881 р. Дорогим брату і сестрі). ЦДБ 301.7