“Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать” (1 Петр.5:5). ЩМП 179.1
Дуже багато людей затято оберігають почуття власної гідності, яке є всього лише зарозумілістю. Ці люди шанують себе, замість того щоб у лагідності й смиренні серця чекати, що Христос вшанує їх. У розмовах вони більшість часу присвячують собі, замість того щоб сповіщати багатство благодаті Христа. ЩМП 179.2
Істинна святість і смирення неподільні. Чим вище душа підноситься до Бога, тим сильніше вона упокорюється перед Ним. Коли Йов почув голос Божий з бурі, він вигукнув: “Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!” (Йова 42:6). Коли пророк Ісая побачив славу Господа і почув, як херувими вигукували: “Свят, свят, свят Господь Саваот”, він сказав: “Горе мені! Пропав я!” (Ісаї 6:3-5). Коли Даниїла відвідав небесний посланець, він зауважив: “І не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили” (Дан.10:8). Після того як апостол Павло був піднесений до третього неба і чув слова, які людині неможливо передати, він говорив про себе як про “найменшого з усіх святих” (див. Ефес.3:8). Улюблений Іван, який лежав на грудях Ісуса і бачив Його славу, втратив свідомість і впав, як мертвий, коли ангел постав перед ним. Чим пильніше і довше ми дивимося на Спасителя, тим менше хибної гідності ми будемо бачити в собі (Рев'ю енд Геральд, 20 грудня 1881 р.). ЩМП 179.3
Ті, кому відкрилася незрівнянна любов Христа, усе інше вважатимуть за ніщо і дивитимуться на Нього як на найвеличнішого серед десятків тисяч. Коли серафими й херувими дивляться на Христа, вони закривають свої обличчя крилами. Їх досконалість і краса зникають у присутності слави Господа. ЩМП 179.4
Наскільки ж недоречно людині прославляти себе! Як важливо кожному із нас змиритися, видалити всі прагнення до переваги і збагнути, що означає бути лагідним і покірним серцем. Той, хто роздумує над Божою славою і Його безмежною любов'ю, буде ніжним і смиренним. Споглядаючи Божий характер, така людина змінюватиметься на Його образ (Рев'ю енд Геральд, 25 лютого 1896 р.). ЩМП 179.5