“Бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розумі” (Прип.2:6). ЩМП 198.1
Найбільше і найнеобхідніше людині знання — це знання Бога і Його Слова. Християнин зростатиме в благодаті відповідно до того, як він приймає вчення Божого Слова, довіряє йому, а також привчає себе роздумувати над Божими істинами... ЩМП 198.2
Нікому не слід вважати, що ми відкидаємо освіту або низько оцінюємо важливість розвитку інтелекту і виховання. Бог бажає, щоб ми все життя залишалися учнями, постійно продовжуючи вчитися і відчувати відповідальність. Проте нікому не слід критикувати та визначати корисність і вплив свого брата, який не зміг отримати глибоких теоретичних знань. Можливо, він володіє визначною мудрістю, маючи практичне пізнання істини Божої. Псалмист говорить: “Вхід у слова твої світло дає, недосвідчених мудрими робить” (Псал.119:130). Мудрість, про яку говорить псалмист, — це та мудрість, яку людина знаходить, осягаючи її розумом і приймаючи її в серце через дію Божого Духа. Тоді її принципи вплітаються в характер людини життям практичного благочестя... ЩМП 198.3
Святий Дух пробуджує сплячі здібності душі до прийняття небесних істин і розвиває почуття прихильності до Бога й істини. Без присутності Ісуса в серці релігійне служіння залишається лише мертвим, холодним формалізмом. Якщо ми засмучуємо Святого Духа, у нас може припинитися щире бажання спілкуватися з Богом, але коли в нас Перебуває Христос — Надія слави — тоді сила Його любові постійно спонукає нас прославляти Господа у своїх думках і вчинках. Тоді ми постійно задаватимемо собі питання: “Чи прославиться цим Ісус? Чи схвалить Він це? Чи зумію я зберегти вірність Христові, якщо зроблю цей крок?” Бог буде Порадником нашої душі і направлятиме нас на безпечний шлях, а воля Божа стане найвищим керівним принципом нашого життя. Це — небесна мудрість... і вона робить християнина, яким би скромним він не був, світлом для світу (Рев'ю енд Геральд, 17 квітня 1888 р.). ЩМП 198.4