Go to full page →

19 січня. Бог у людському тілі ЩМП 24

“І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини” (Івана 1:14). ЩМП 24.1

Бажаючи осягнути найглибшу таємницю, давайте подумки скеруємо зір на найвеличнішу подію, яка будь-коли мала місце не Землі і на Небі, — втілення Божого Сина (Коментар АСД, т. 7, c. [904]). ЩМП 24.2

Тільки Христос міг представити Бога... Бог Сам повинен був відкритися людській сім'ї. Щоб виконати це, наш Спаситель об'єднав Свою Божественну природу з людською. Він прийняв людське тіло, оскільки лише так людство могло Його зрозуміти. Він явив у Своєму житті характер Бога в людському тілі, яке Бог приготував для Нього (Коментар АСД, т. 7, c. [924]). ЩМП 24.3

Якби Христос прийшов, зодягнений у Божу велич, людина не змогла би витримати Його вигляду. Контраст був би занадто разючим, а слава надто приголомшливою. Людина не може витримати навіть присутності ангела, чистого, світлого, яскравого, славного, тому Христос не прийняв на Себе природу ангела, але прийшов у подобі людини (Коментар АСД, т. 5, c. [1131]). ЩМП 24.4

Дивлячись на Христа, ми споглядаємо невидимого Бога, Який поєднав Божу природу з людською, щоб вилити ніжну і не таку сліпучу славу, яку наші очі змогли би витримати і не осліпнути від Його величі. Ми споглядаємо Бога через Христа, нашого Творця і Викупителя. Ми маємо перевагу вірою розмірковувати про Христа і бачити, як Він стоїть між людиною і Вічним престолом. Він Заступник, Який представляє Богові наші молитви і приношення як духовні жертви. Ісус — великий, безгрішний Умилостивитель; завдяки Його заслугам спілкування між Богом і людиною стало можливе. ЩМП 24.5

Христос переніс Свою людську природу у вічність. Він стоїть перед Богом як представник нашої раси. Коли ми зодягнені в шлюбні одежі Його праведності, то стаємо єдиними з Ним, і Він говорить про нас: “І ходитимуть зі Мною в білому, бо є того гідні” (Об'явл.3:4). Його святі будуть споглядати Його у повній славі, і туманної пелени перед їхніми очима тоді більше не буде (Коментар АСД, т. 7, c. [925]). ЩМП 24.6