“Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?” (Амоса 3:3). ЩМП 257.1
Енох ходив перед Богом. Це означає, що його думки були в єдності та гармонії з думками Бога. Якщо ми перебуватимемо в однодумності з Богом, то наша воля об'єднається з Його волею, і ми підемо туди, куди поведе нас Господь. Сини і дочки Божі мають слідувати за Ісусом через радості і смуток, як любляча дитина простягає руку своєму батькові й іде з ним, повністю довіряючи, і в темряві, і при світлі дня... ЩМП 257.2
Послідовники Христа повинні виявити перед світом Його характер. Їм не слід легковажити своїми обов'язками та впливом, який вони справляють на інших, адже вони є представниками Ісуса на землі... ЩМП 257.3
Тим, хто не до кінця довіряє Богові і не притримується всіх Його небесних принципів, нестерпна сама думка про перебування в Божій присутності. Вони уникають розмірковувань і розмов про Бога. Своїми вчинками вони говорять: “Залиш нас, Боже, ми не бажаємо пізнавати Твої шляхи”. Проте істинний християнин завдяки вірі у Христа може пізнавати думки і Божу волю. Виявляючи живу віру і керуючись Христовими принципами, він осягає частку того, що є довжина і глибина, широта і висота Божої любові, яка перевершує будь-яке розуміння. ЩМП 257.4
Християнин, який любить Бога, отримує силу від Нього завдяки постійному спілкуванню. Коли для послідовника Ісуса розмовляти з Богом стає звичайною справою, тоді сила лукавого руйнується, бо сатана не може перебувати поруч з тим, хто близький до Бога. Якщо Христос стане нашим постійним Супутником, ми не зможемо виношувати пихаті й нечисті думки, ми не будемо говорити легковажні і необдумані слова, які засмучують Того, Хто прийшов для освячення нашого характеру і життя... ЩМП 257.5
Християни, освячені істиною, є живим свідченням її сили і представниками свого воскреслого Господа на землі. Релігія Христа змінить на краще наші нахили, освятить мову, піднесе, очистить і облагородить душу, роблячи християнина дедалі більше придатним для життя в товаристві небесних ангелів (Рев'ю енд Геральд, 3 грудня 1889 р.). ЩМП 257.6