“Я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь, бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!” (Дан.9:3, 4). ЩМП 278.1
Приклад молитви Даниїла і його визнання залишені на сторінках Біблії для нашої настанови і натхнення... Даниїл знав, що передбачені Богом сімдесят років вавилонського полону для ізраїльського народу минають. Проте він вважав, що вони самі повинні щось робити, а не тільки чекати виконання даної їм Божої обітниці. У пості, з жалем Даниїл благав Господа, визнаючи як свої власні гріхи, так і гріхи свого народу... ЩМП 278.2
Важливо відзначити, що Даниїл не звертається до Бога на підставі своїх добрих діл. Замість цього він говорить: “Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося ім'я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість” (Дан.9:18). Його глибоке переживання за свій народ і бажання визволення виливалося у цій проникливій і ревній молитві. Він продовжує: “Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо ім'я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!” ЩМП 278.3
Яка молитва пролунала з вуст Даниїла! Яку покору душі виявив він! Яке тепло небесного вогню ми бачимо у словах, що підносяться до Бога! Небо не могло не відповісти на цю молитву. Даниїлові був посланий ангел з неба. ЩМП 278.4
І в наші дні подібні молитви будуть прийняті Богом. “Має велику силу ревна молитва праведника” (Якова 5:16). Подібно до того, як у давні часи через молитву пророка Іллі вогонь міг зійти з неба і поглинути жертву, так і сьогодні у відповідь на наші молитви небесний вогонь проникає в душі. Бог буде посилати нам світло і силу Святого Духа... ЩМП 278.5
Бог, Який почув тоді молитву Даниїла, почує і нас, коли ми будемо молитися до Нього зі скрушеним серцем. У нас немало невідкладних справ, ми стикаємося із серйозними труднощами, тому маємо потребу звертатися до Бога в такій самій піднесеній і зворушливій молитві, з такою самою ревною вірою, аби перекласти наші тягарі на великого Утішителя (Рев'ю енд Геральд, 9 лютого 1897 р.). ЩМП 278.6