“Та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті: адже Моя сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа” (2 Кор.12:9). ЩМП 291.1
Протягом останніх восьми місяців, важко хворіючи, я в нічні безсонні години, роздумувала про Божу любов до людини, що виявилася в дивовижній жертві, яку Він приніс для спасіння кожного з нас від загибелі. Для мене це були дорогоцінні роздуми, я любила повторювати ім'я Ісуса. Скільки в Ньому ніжності, світла і любові! Коли я споглядаю на хрест, де, взявши на Себе наші гріхи, Ісус добровільно пережив приниження і страждання, щоб очистити нас від гріхів і наділити Своєю праведністю, я відчуваю, як пом'якшується моє серце і душа наповнюється Його любов'ю... ЩМП 291.2
Коли біль ставав нестерпним, я дивилася на Ісуса і молилася особливо ревно. Він завжди був поряд зі мною, темрява відступала і все осяювалося Його світлом. Здавалося, що від Його присутності навіть повітря наповнювалося пахощами. В якій величі з'явилася мені істина! Як вона піднесла мої думки і мій дух! Я могла покоїтися в любові Ісуса. Біль не стихав, але обітниці “досить тобі Моєї благодаті” було достатньо, щоб дати мені потіху. Замість гострого болю я відчувала мир і спокій у своєму серці. В цей нічний час я з радістю і задоволенням спілкувалася з Богом. Мій розум був осяяний. У мене не було бажання нарікати або скаржитися. ЩМП 291.3
Ісус був джерелом моєї надії, радості і мужності. Мені здавалося, що Небеса були дуже близько, і Христос, великий Лікар, був моїм відновником і цілителем. У Ньому перебуває вся повнота Божества. Ісус — це прекрасні звуки для мого слуху, і, незважаючи на те, що я пила чашу страждань, Ісус дав мені воду життя, щоб угамувати цю спрагу. Христос — наша праведність, наше освячення і викуплення. Протягом довгих місяців страждань я відчувала такі прекрасні прояви доброти Ісуса, що мені хотілося, аби вони ніколи не згладилися в моїй свідомості. Тепер я розумію і вірю, що моя хвороба в цій далекій країні є частиною Божого плану. ЩМП 291.4
Як настирливо волає моя душа про злиття небесного дару! Сама я не в змозі зробити нічого. Сила і слава виходять тільки від Бога (Лист 28, 1892 р., написаний Е. Уайт під час тривалої хвороби, коли вона перебувала в Австралії). ЩМП 291.5