“Бо маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха” (Євр.4:15). ЩМП 32.1
Давайте поміркуємо, якою ціною наш Спаситель протистояв заради нас спокусам підступного і лукавого ворога в пустелі. Сатана знав, що все залежить від успіху або провалу його спроби перемогти Христа своїми численними спокусами. Він знав, що План спасіння буде приведений у виконання, його сила буде зламана, а він сам буде знищений лише в тому випадку, якщо Христос пройде те випробування, яке не зміг витримати Адам. Спокуси сатани були найефективнішими засобами руйнування людської природи, бо люди не можуть протистояти силі цих спокус. Але Христос в ім'я людини і як її представник, повністю покладаючись на силу Божу, вистояв у жорстокому випробуванні, щоби стати для нас досконалим прикладом. У цьому вся надія людини. Наше завдання — перемогти, як переміг Христос. Він був у пості сорок днів і страждав від найсильніших нападів голоду. Ми не можемо навіть уявити величину Христових страждань заради нас; тому ми з радістю маємо приймати випробування і страждання задля Нього, щоб перемогти, як переміг Христос, і бути піднесеними до престолу Викупителя. ЩМП 32.2
Ми маємо все, щоб здобути перемогу в боротьбі з могутнім ворогом, і навіть на хвилину не повинні піддаватися його спокусам. Ми знаємо, що власними силами неможливо досягнути успіху, але, оскільки Христос упокорив Себе і прийняв нашу природу, Він знає наші потреби і Сам переніс найважчу спокусу, яку тільки може витримати людина. Він переміг ворога, відкидаючи його пропозиції, аби людина могла навчитися бути переможцем. Він мав тіло, подібне до нашого, і страждав так само, як людина, і навіть набагато більше. Ми ніколи не будемо страждати гак, як страждав Христос, бо на Нього були покладені гріхи не однієї людини, а цілого світу. Він переніс докори, страждання, приниження і смерть, щоб ми, наслідуючи Його приклад, могли успадкувати все (Рев'ю енд Геральд, 5 лютого 1895 р.). ЩМП 32.3